Court ruling № 39465375, 25.06.2014, Zhytomyr Administrative Court of Appeal

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Ракалович В.М.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"25" червня 2014 р. Справа № 806/702/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Охрімчук І.Г.,

при секретарі Кратюк А. О. ,

за участю представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А 0281 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" лютого 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А 0281 про визнання бездіяльності та дій протиправними і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.02.2014 року позов ОСОБА_3 до Військової частини А 0281 про визнання бездіяльності та дій протиправними і зобов'язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини А 0281 при нарахуванні ОСОБА_3 грошового забезпечення за період з 09.01.2014 року по 31.01.2014 року.

Зобов'язано Військову частину А 0281 перерахувати та виплатити ОСОБА_3 грошове забезпечення за період з 09.01.2014 року по 31.01.2014 року з урахуванням суми щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 100% грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889.

Визнано протиправними дії Військової частини А 0281 щодо нарахування ОСОБА_3 грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 100% грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889.

Зобов'язано Військову частину А 0281 перерахувати ОСОБА_3 грошову допомогу при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 100% грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 та виплатити заборгованість.

Не погоджуючись з ухваленою судом першої інстанції постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його вимог.

Посилається, зокрема на те, що після звільнення з посади та зарахування у розпорядження командира бригади, а також за період відпустки позивач не мала права на отримання грошової винагороди у розмірі 100% грошового забезпечення. Крім того, отримувана позивачем щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 100% від грошового забезпечення не повинна включатись до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що в лютому 2014 року колишній військовослужбовець за контрактом ОСОБА_3 звернулась з позовом до військової частини А 0281 про визнання протиправними дій при нарахуванні грошового забезпечення за період з 02.12. 2013 року про 31.01.2014 року включно без врахування суми щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 100% грошового забезпечення за останньою штатною посадою на день звільнення її з посади відповідно до Постанови КМ України від 22.09.2010 року№889, зобов'язання перерахувати та виплатити вказане грошове забезпечення. Також позивач просила визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування грошової допомоги при звільненні, встановленої ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 100% грошового забезпечення за останньою штатною посадою на день звільнення з посади та зобов'язати військову частину А 0281 здійснити перерахунок та доплатити їй грошову допомогу при звільненні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначила, що після звільнення її 2 грудня 2013 року з посади та зарахування у розпорядження командира бригади відповідач припинив виплачувати їй додаткову грошову винагороду у розмірі 100% грошового забезпечення, не виплатив таку винагороду і за період відпустки з 9 по 31 січня 2014 року, а при звільненні її з військової служби не включив цієї винагороди до складу грошового забезпечення при обчисленні грошової допомоги.

Колегія суддів, погоджуючись з судом першої інстанції, вважає такі дії відповідача частково неправомірними з врахуванням наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 проходила військову службу за контрактом у військовій частині А 2081 на посаді старшого оператора взводу протитанкових керованих ракет батареї протитанкових керованих ракет. Має 14 років 06 місяців календарної вислуги.

Відповідно до витягу з наказу командира 95 окремої аеромобільної бригади (по особовому складу) № 161-пм від 02.12.2013 року старшого солдата ОСОБА_3 звільнено з посади та зараховано у розпорядження командира 95 окремої аеромобільної бригади у зв'язку з проведенням організаційних заходів (а.с. 10).

У період з 09.01.2014 року по 12.02.2014 року старшому солдату військової служби за контрактом ОСОБА_3 надано щорічну відпустку тривалістю 35 діб, про що свідчить витяг з наказу командира військової частини А 0281 (по стройовій частині) №2 від 09.01.2014 року (а.с. 11).

Наказом командира 95 окремої аеромобільної бригади (по особовому складу) №12-ПМ від 30.01.2014 року ОСОБА_3 було звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я (а.с. 12).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А 2081 (по стройовій частині) від 31.01.2014 року №22 ОСОБА_3 слід вважати такою, що прибула 31.01.2014 року з щорічної відпустки (а.с. 13) та одночасно цим же наказом виключено її зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з направленням до Житомирського ОМВК Житомирської області для зарахування на військовий облік (а.с. 14).

З матеріалів справи вбачається, що до звільнення з посади позивач, відповідно до постанови КМ України від 22.09.2010 року №889, отримувала щомісячну грошову винагороду у розмірі 100% грошового забезпечення.

Наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 року №595, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.11.2010 року за №1194/18489, затверджена Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.

Так, п. 4 Інструкції встановлено, що виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно.

Військовослужбовцям в разі вибуття у відпустку зі збереженням грошового забезпечення виплата встановленої постановою КМ України від 22.09.2010 року №889 винагороди не припиняється.

Відповідно до ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового забезпечення.

Таким чином, надавши позивачці з 09.01.2014 року щорічну відпустку за період, протягом якого вона перебувала на посаді і отримувала вказану вище додаткову грошову винагороду, відповідач повинен був виплачувати за час відпустки грошове забезпечення з врахуванням такої додаткової грошової винагороди, а вже після звільнення позивачки з посади, яка давала право на отримання додаткової винагороди, її виплата була правомірно припинена відповідачем.

Отже, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що відповідач повинен перерахувати позивачу грошове забезпечення за період з 09.01.2014 року по 31.01.2014 року та виплатити їй різницю.

Крім того, згідно ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у разі звільнення з військової служби за віком, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби .

Перелік додаткових видів грошового забезпечення (підвищення, надбавки, винагороди, забезпечення) визначений у додатку 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. №1294.

Постановою КМ України від 22.09.2010 р. №889 була встановлена ще одна щомісячна додаткова грошова винагорода. З 01.10.2011 р. вона встановлена позивачці у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

Пунктом 38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260, військовослужбовцям, звільненим з посад, на які вони були призначені, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 і 38.2 цієї Інструкції (в т.ч. за віком), до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, судова колегія приходить до висновку, що грошова допомога при звільненні позивача також виплачена не в повному обсязі, оскільки при її обчисленні відповідач не включив до складу місячного грошового забезпечення передбачену постановою КМ України від 22.09.2010 року №889 щомісячну додаткову грошову винагороду, яку позивачка отримувала під час проходження служби.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно вважає, що до складу місячного грошового забезпечення позивача, з якого їй нараховувалась одноразова грошова допомога при звільненні, необхідно було включити і щомісячну додаткову винагороду, яка була призначена позивачу у розмірі 100% місячного грошового забезпечення на підставі постанови КМ України від 22.09.2010 року №889 .

Слід також зазначити, що посилання відповідача на те, що отримувана позивачем щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 100% від грошового забезпечення не повинна включатись до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, про що зазначено у п.8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 року №595, судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки в ньому йдеться про обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова допомога на початкове обзаведення, тощо), які обчислюються без врахування передбаченої постановою КМ України від 22.09.2010 року №889 винагороди, а не про одноразову грошову допомогу при звільненні, яка в перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення не входить.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу суму одноразової грошової допомоги при звільненні і виплатити їй різницю.

Підсумовуючи вищенаведене, слід вказати, що оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Підстави для скасування постанови відсутні, а тому апеляційний суд залишає її без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини А 0281 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" лютого 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко

І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "25" червня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Військова частина А0281 просп. Миру, 39,м.Житомир,10004

- ,