№ 39433053, 25.06.2014, Chernihiv District Administrative Court

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2014 року Чернігів Справа № 825/1960/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

представників позивача Тарана Ю.М.,

Євлампієва К.В.,

представника відповідача Бобруйко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Агропрогрес" до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

10.06.2014 Приватне підприємство "Агропрогрес" (далі - ПП "Агропрогрес") звернулось до суду з адміністративним позовом до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Козелецька ОДПІ) і просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козелецької ОДПІ від 12.02.2014 № 0000222200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 63596,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ПП "Агропрогрес" не порушено п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ , оскільки у відповідності до норм чинного законодавства 23.08.2013, 28.08.2013, 29.08.2013, 30.08.2013 ПП "Агропрогрес" було подано уточнюючі розрахунки до декларацій з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, якими виправлено помилки за 2013 рік по періодах: березень, квітень, травень, липень. Оскільки, ПП "Агропрогрес" є сільськогосподарським підприємством, до того ж є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, тому на нього поширюється дія п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, згідно приписів якого, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Отже, самостійно виявлена сільськогосподарським підприємством недоплата податкового зобов'язання не підлягає сплаті до бюджету, а тому прийняте за наслідками акта камеральної перевірки податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 № 0000222200 є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у серпні 2013 року платником було подано уточнюючі розрахунки до декларацій з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, якими виправлено помилки за 2013 рік по періодах: березень, квітень, травень, липень. Зазначені уточнюючі розрахунки вплинули на значення р.21 та р.24 податкової декларації з податку на додану вартість за червень та серпень 2013 року відповідно на суми податку на додану вартість 1190371 грн. та 81530 гри. відповідно. Згідно із Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228 (опублікований 10.01.2012 та набув чинності 01.02.2012) (далі - Порядок №1492), у разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах впливало на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 24 декларації впливало на значення рядка 25 чи рядка 23. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до п. 50.1 ст. 50 розділу II Податкового кодексу України. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 26. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 № 0000222200 є такими, що відповідає вимогам податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є сільськогосподарським підприємством як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100311640 НБ № 012636 (а.с.19).

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності сільськогосподарського підприємства є: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.12 вирощування рису, 01.13 вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, 01.19 вирощування інших однорічних і дворічних культур, 01.24 вирощування зерняткових і кісточкових фруктів, 01.25 вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників, 01.41 розведення великої рогатої худоби молочних порід, 01.42 розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, 01.43 розведення коней та інших тварин родини конячих, 01.45 розведення овець і кіз, 01.46 розведення свиней, 01.49 розведення інших тварин, 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві, 01.62 допоміжна діяльність у тваринництві, 01.63 післяурожайна діяльність, 01.64 оброблення насіння для відтворення, 02.40 надання допоміжних послуг у лісовому господарстві, 10.11 виробництво м'яса, 10.12 виробництво м'яса свійської птиці, 10.13 виробництво м'ясних продуктів, 10.41 виробництво олії та тваринних жирів, 10.51 перероблення молока, виробництво масла та сиру, 10.61 виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, 10.62 виробництво крохмалів і крохмальних продуктів, 10.71 виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, 10.73 виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів, 10.81 виробництво цукру, 10.85 виробництво готової їжі та страв, 10.91 виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, 81.30 надання ландшафтних послуг, 4 6.90 неспеціалізована оптова торгівля (а.с.24-26).

Судом встановлено, що Козелецькою ОДПІ на підставі п.200.10 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку ст.76 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року та серпень 2013 року, за результатами якої складено акт від 27.01.2014 № 31/22-31174509 (далі - акт перевірки) (а.с.8-12).

Перевіркою встановлено, що згідно з п.120.2 ст.120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абз.2 п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5% від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати) за червень 2013 року - 59519,00 грн. та серпень 2013 року - 4077,00 грн., в зв'язку з чим збільшується сума, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 63596,00 грн.

За результатами даної перевірки Козелецькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 № 0000222200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 63596,00 грн. (а.с.13).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивачем 25.04.2014 подано до Міністерства доходів і зборів України скаргу, однак рішенням від 30.05.2014 № 9698/6/99-99-10-01-02-15 Міністерства доходів і зборів України скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с.14-15).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано до Козелецької ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість (скорочена форма) за березень, квітень, травень, липень 2013 року (а.с.31-54). В зв'язку з виявленням позивачем помилок, останнім подано до Козелецької ОДПІ уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень, травень, липень 2013 року (а.с.55-78).

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно вищезазначеного, суд звертає увагу, що норма п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України не містить виключень щодо платників податків зі спеціальним режимом оподаткування ПДВ, яким є позивач, та не звільняє сільськогосподарські підприємства - суб'єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ від обов'язку сплатити штраф від суми заниження податкового зобов'язання, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Пунктом 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно пп. 14.1.179 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу ("Податок на додану вартість") - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Отже, виходячи зі змісту поняття "податкове зобов'язання", сума заниженого ПДВ є податковим зобов'язанням платника податків - сільськогосподарського підприємства - суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ в розумінні податкового законодавства.

Тобто, для цілей оподаткування податком на додану вартість податкове зобов'язання визначається не як сума, що підлягає сплаті, а як одержана (нарахована) сума.

Спеціальний режим оподаткування ПДВ, визначений Податковим кодексом України, не звільняє позивача від податкового обов'язку обчислити та задекларувати суму ПДВ в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України та не виключає обов'язку сплати штрафу у разі самостійно виявленої суми заниженого податкового зобов'язання з цього податку при поданні уточнюючого розрахунку для суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

При цьому, враховуючи те, що штрафна санкція, нарахована сільськогосподарським підприємством зі спеціальним режимом оподаткування ПДВ при самостійному виправленні помилок не є частиною вартості поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, і не може залишатися в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства, то при самостійному виправленні платником ПДВ такої помилки та поданні уточнюючого розрахунку до такої податкової декларації штрафна санкція нараховується та відображається в податковій звітності з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом за формою, затвердженою Порядком №1492 із зазначенням суми штрафу у рядку 19 "Сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки".

Пунктом 120.2 ст.120 Податкового кодексу України встановлено, що невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

За приписами пункту 7 розділу VI Порядку №1492 платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до пункту 50.1 статті 50 глави 2 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 26.

Із наведеного випливає, що незалежно від того, що сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, залишається в розпорядженні такого підприємства, останнє, у разі виявлення факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язане надіслати уточнюючий розрахунок з ПДВ та у строки, передбачені п. 50.1 ст. 50 ПК України, перерахувати суму недоплати, вказану у графі 6 рядка 25.2 уточнюючого розрахунку з ПДВ, на спеціальний рахунок, а суму штрафу, вказану у графі 6 рядка 26 уточнюючого розрахунку з ПДВ, до бюджету.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про правомірність винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позову.

Отже, позивачем занижено податкові зобов'язання за червень 2013 року на суму ПДВ 1190371 грн. та серпень 2013 року на 81530 грн. внаслідок арифметичної помилки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність свого рішення.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 № 0000222200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 63596,00 грн., прийнято Козелецькою ОДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без порушення використаного повноваження, з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; добросовісно та розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Згідно із ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674 за подання до адміністративного суду позову майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (від 1827,00 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (до 4872,00 грн.).

За вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10% розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 182,70 грн., що підтверджується квитанцією від 05.06.2014 № 1312 (а.с. 3).

Тому згідно із ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір в розмірі 1644,30 грн. присуджується на користь Державного бюджету України за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Агропрогрес" на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1644,30 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.Є. Смірнова