Court ruling № 39406816, 19.06.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2014 р. м. Київ К/800/16506/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Розваляєвої Т.С.; Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Канюки Олега Степановича про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Канюки О.С. (Реєстратор) про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії.

Зазначала, що подала Реєстратору заяву про реєстрацію права власності на частину нежитлового приміщення на підставі рішення суду. У зв'язку з неподанням технічного паспорту на об'єкт нерухомості Реєстратором зупинено розгляд заяви, а згодом відмовлено у державній реєстрації прав.

Посилаючись на те, що об'єкт нерухомості не є новозбудованим, тому технічний паспорт подавати не потрібно, просила, з урахуванням уточнення позовних вимог, скасувати рішення Реєстратора № 5837543 від 13 вересня 2013 року та № 6140666 від 23 вересня 2013 року, зобов'язавши відповідача зареєструвати право власності на Ѕ торгового павільйону в будинку АДРЕСА_1.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Рішення Реєстратора про відмову у державній реєстрації прав № 6140666 від 23 вересня 2013 року скасовано, та зобов'язано відповідач провести таку реєстрацію. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 1 серпня 2013 року визнано право власності ОСОБА_4 на Ѕ торгового павільйону в будинку АДРЕСА_1 а також на Ѕ домоволодіння АДРЕСА_2.

Звернувшись до Реєстратора із заявою про реєстрацію права власності, позивач отримала відмову, обґрунтовану невиконанням вимоги про подання технічного паспорту на відповідний об'єкт нерухомості.

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що подання технічного паспорту у цьому випадку не вимагається, оскільки об'єкт нерухомості не є новозбудованим. Відмовивши у задоволенні вимоги про скасування рішення Реєстратора щодо зупинення реєстраційних дій, суд зазначив, що таке рішення вичерпало свою дію у зв'язку з наступною відмовою у державній реєстрації.

Скасувавши рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що Реєстратор вправі вимагати додаткові документи, а оскільки відомості технічного паспорту необхідні для належного заповнення державного реєстру прав, дії відповідача є правомірними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів передчасними.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_4 оскаржує дії відповідача щодо відмови в реєстрації права власності на Ѕ торгового павільйону в будинку АДРЕСА_1.

Судами при розгляді справи вирішувалось питання про правомірність дій Реєстратора щодо реєстрації вказаного об'єкта нерухомості. Суд першої інстанції зобов'язав зареєструвати право власності на Ѕ торгового павільйону в будинку АДРЕСА_1.

В той же час, зі змісту оскаржуваного рішення Реєстратора № 5837543 від 13 вересня 2013 року про зупинення реєстраційних дій, яке міститься у матеріалах справи, вбачається, що об'єктом нерухомості, про який йдеться, є Ѕ домоволодіння АДРЕСА_2.

У матеріалах справи відсутнє рішення Реєстратора № 6140666 від 23 вересня 2013 року про відмову у державній реєстрації права власності, що позбавляє можливості встановити про який об'єкт йдеться у цьому рішенні.

За таких обставин вирішення питання про правомірність дій відповідача є передчасним.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав, викладених вище, рішення судів не можуть вважатись обґрунтованими.

За правилами частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року та постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

Т.С.Розваляєва

Л.Т.Черпіцька