№ 39374506, 19.06.2014, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Справа № 5023/4401/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справісуддівІванової Л.Б. Кочерової Н.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"на рішення відгосподарського суду Харківської області 12.12.2012та на постанову відХарківської апеляційного господарського суду 17.03.2014 у справі господарського суду№ 5023/4401/12 Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "АКБ "Базис"доКомунального підприємства "Харківські теплові мережі"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Харківська міська радаза участюПрокуратури м. Харковапростягнення 20 296 981,44 грн.за участю представників:

від позивача - Біла В.І.

від відповідача - Бухан Н.Ю.

від третьої особи - Горобинська Н.М.

від прокуратури - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "АКБ "Базис" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 20 295 318,22 грн. заборгованості за кредитним договором на відкриття кредитної лінії № 325/06 від 22.11.2006, з яких: 15 905 462,65 грн. - сума заборгованості за кредитом, 3 089 774,00 грн. - сума заборгованості по процентах за користування кредитом, 1 220 109,27 грн. - пеня за порушення строку повернення кредиту за період з 22.12.2011 по 21.06.2012, 79 972,30 грн. - пеня за порушення строку сплати процентів за користування кредитом за період з 01.03.2012 по 31.08.2012.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2012 у справі № 5023/4401/12 (суддя Суярко Т.Д.) позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" 15 905 462,65 грн. заборгованості за кредитом; 3 089 774,00 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом; 1 220 109,27 грн., нарахованої на прострочену суму кредиту за період з 22.12.2011 по 21.06.2012 та 79 972,30 грн. пені, нараховану на прострочену суму процентів за користування кредитом за період з 01.03.2012 по 31.08.2012, а також 64 380,00 грн. судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 у справі № 5023/4401/12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., судді Кравець Т.В., Білоусова Я.О.) залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Харківську міську раду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 у справі № 5023/4401/12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., судді Білоусова Я.О., Шевель О.В.) за наслідками розгляду апеляційних скарг Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" та Прокурора м. Харкова рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2012 залишено без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

У касаційній скарзі Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству Публічному акціонерному товариству "АКБ "Базис" відмовити. У письмових поясненнях до касаційної скарги скаржник уточнив свої касаційні вимоги та просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 у справі № 5023/4401/12 та направити справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

У відзиві на касаційну скаргу Харківська міська рада просить касаційну скаргу задовольнити та скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому третя особа посилається на те, що кредитний договір, на якому ґрунтуються позовні вимоги про стягнення заборгованості у даній справі, був визнаний недійсним рішенням господарського суду Харківської області від 21.10.2013, а тому не є підставою для стягнення з відповідача будь-яких сум, оскільки не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.11.2006 між АКБ "Базис", правонаступником якого є позивач (позикодавець), та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позичальник) укладено договір на відкриття кредитної лінії № 325/06, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитну лінію для розрахунків за енергоносії, надані послуги, виконані роботи, придбання товарно-матеріальних цінностей, виплату заробітної плати з обов'язковими відрахуваннями, погашення бюджетних платежів та зборів, з лімітом заборгованості у сумі 14 000 000,00 грн. на строк до 21.11.2007 з перерахуванням на поточний рахунок позичальника.

Пунктом 2.6. вказаного договору передбачено, що банк надає кредит частинами. Перерахування коштів на рахунки, зазначені позичальником, здійснюється за письмовим розпорядженням позичальника за наявності кредитних ресурсів у банку на цілі, передбачені в п.1.1. договору.

Пунктами 2.1. - 2.3., 2.5. вказаного договору передбачено, що плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 19 % річних. Проценти нараховуються за кожен календарний день, виходячи з розрахунку фактичної кількості днів у році, починаючи з дня списання суми кредиту з рахунку банку. Виплата процентів здійснюється позичальником щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок банку. Часом виконання зобов'язань позичальником вважається момент надходження грошових коштів на рахунок банку.

У подальшому сторони змінювали умови договору на відкриття кредитної лінії №325/06 від 22.11.2006 щодо розміру кредитного ліміту, процентної ставки, забезпечення виконання зобов'язань за договором, строку повернення кредиту тощо, шляхом укладання додаткових угод № 1 від 15.01.2007, № 2 від 11.10.2007, № 3 від 21.11.2007, № 4 від 20.11.2008, № 5 від 29.12.2008, № 6 від 29.01.2009, № 7 від 27.02.2009, № 8 від 30.03.2009, № 9 від 29.04.2009, № 10 від 23.12.2009, № 11 від 22.12.2010.

Відповідно до п. 2.1. додаткової угоди № 11 від 22.12.2010 до договору на відкриття кредитної лінії № 325/06 від 22.11.2006 плата за користування кредитом встановлена у розмірі 24% річних.

Додатковою угодою № 11 від 22.12.2010 до договору на відкриття кредитної лінії № 325/06 від 22.11.2006 встановлено строк повернення кредиту позичальником до 21.12.2011.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення кредиту за договором від 22.11.2006 на відкриття кредитної лінії № 325/06, позивач звернувся до суду із позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення 20 295 318,22 грн., з яких: 15 905 462,65 грн. - сума заборгованості за кредитом, 3 089 774,00 грн. - сума заборгованості по процентах за користування кредитом, 1 220 109,27 грн. - пеня за порушення строку повернення кредиту, 79 972,30 грн. - пеня за порушення строку сплати процентів за користування кредитом.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані посиланням на ст.ст. 526, 530, 546, 549, 610, 611, 626, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". При цьому, задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, встановив, що внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов'язання за договором на відкриття кредитної лінії від 22.11.2006 № 325/06 щодо повернення кредиту та сплати процентів за кого користування, у відповідача виникла заборгованість за договором у розмірі 20 295 318,22 грн., з яких: 15 905 462,65 грн. заборгованості за кредитом; 3 089 774,00 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом; 1 220 109,27 грн., нарахованої на прострочену суму кредиту за період з 22.12.2011 по 21.06.2012 та 79 972,30 грн. пені, нараховану на прострочену суму процентів за користування кредитом за період з 01.03.2012 по 31.08.2012

В обґрунтування касаційної скарги Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 43, 35, 99 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 203, 204, 216, 526, 530, 610, 1048 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 230 Господарського кодексу України. При цьому скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті без урахування порушеної судом справи № 922/3880/13 про визнання недійсним кредитного договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги про стягнення заборгованості у даній справі. Відповідач вказує на те, що постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2014 у справі № 922/3880/13 рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 про визнання договору на відкриття кредитної лінії від 22.11.2006 № 325/06 недійсним скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Враховуючи вищенаведені обставини щодо невирішення питання недійсності кредитного договору, заявник вважає, що оскаржувані судові акти підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.1. кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту та/або процентів за користування ним позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Посилання скаржника на невирішення на даний час питання недійсності договору на відкриття кредитної лінії № 325/06 від 22.11.2006 не спростовують правомірності вказаного правочину, оскільки відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України (Презумпція правомірності правочину) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку ст.ст. 43, 47, 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових актів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 у справі № 5023/4401/12 залишити без змін.

Головуючий суддя Саранюк В.І.

Судді Іванова Л.Б.

Кочерова Н.О.