Decision № 39360434, 26.05.2014, Mykolaiv District Court of Mykolaiv Oblast

Справа №480/1249/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Миколаївський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Карікової Л.В.

при секретарі Кописєвої О.Л., Шилан Д.О.,

за участю позивачки ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши 26 травня 2014 року у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Івушка -1» про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності ,

В с т а н о в и в :

В травні 2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулась з позовом в Миколаївський районний суд Миколаївської області до Садівничого товариства «Івушка -1» про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що 25 березня 2005 року вона в простій письмовій формі уклала договір купівлі - продажу, за яким придбала за дві тисячі доларів США у ОСОБА_3 садовий будинок №НОМЕР_1, що розташований в садівничому товаристві «Івушка -1» с. Надбузьке, Миколаївського району Миколаївської області.

Після покупки садового будинку, вона написала заяву до СТ «Івушка-1» про її прийняття в члени товариства та сплатила вступний та членські внески в розмірі 200 грн., які передала голові товариства через свого співмешканця ОСОБА_4

Однак ОСОБА_4 не передав заяву голові товариства, а написав власну від свого імені та оформив садовий будинок на своє ім`я.

Про вказані обставини вона дізналася 16.11.2006 року.

Її звернення до товариства результатів не дали, напроти, 20.11.2006 року садовий будинок був переоформлений на підставну особу ОСОБА_5

Оскільки садовим будинком окрім неї нихто не користувався вона заспокоїлася..

За цей час померли - її співмешканець та його батьки, а також колишня голова товариства ОСОБА_6

Отже, вона безперешкодно із своєю сім`єю користувалася садовим будинком до 12 квітня 2013 року.

Новий голова товариства ОСОБА_7 з цього часу перешкоджає їй користуватися вказаним садовим будинком.

Посилаючись на ст. 321, 392 ЦК України позивача просила задовольнити позов.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов, підтвердивши викладені в ньому обставини.

Представник позивача ОСОБА_2 просила позов задовольнити.

Представник відповідача - садівничого товариства «Івушка-1» в судове засідання не з`явилась. Про час та місце розгляду справи була неодноразово повідомлена. Причини неявки суду не повідомила.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що в 2005 році він дійсно продав належний йому садовий будинок позивачці ОСОБА_1 Потім вони написали заяву до садового товариства, він - про вихід з членів товариства, а позивачка - про вступ до членів товариства. Приїхавши до голови товариства вони її не застали. Він віддав усі документи позивачці, яка сама повинна була їх передати до товариства. ОСОБА_4 він садовий будинок не продавав та з цього приводу ніяких заяв не писав.

Суд ухвалив розглянути справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача, її представника, свідка ОСОБА_8 та дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступного.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилами ст. 16 ЦК України , особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначеній цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і є непорушним.

У п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України закріплено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі і право на власність, є договори та інші правочини.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин, який вчинений в письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін ( ч.1 ст. 209 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, за власною волі, в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає у власність другій стороні(покупцеві) майно чи товар, а покупець зобов`язаний прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, а ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Власником майна за договором купівлі-продажу стає покупець за цим договором, який прийняв майно і сплатив за нього обумовлену договором грошову суму.

Крім того, у відповідності до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна має укладатися у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 1 ст. 210 та частиною 3 ст. 649 ЦК України прямо встановлено, що правочин, який підлягає державний реєстрації є вчиненим з моменту такої реєстрації.

В абзаці 2 пункту 13 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06 листопада 2009 року, роз`яснено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно врахувати, що норма ч.2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210 та 640 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

Крім того, відповідно п.3.2 Статуту Садівничого товариства «Івушка-1» прийом громадян у члени товариства проводиться за письмовою заявою вступаючого, правлінням товариства та документу, підтверджуючого право його власності на садовий будинок або земельну ділянку.

Рішення про прийом у члени товариства приймається правлінням і набуває сили після затвердження його загальними зборами (зборами уповноважених) членів товариства. Правління видає протягом місяця від дня прийому у членство кожному садову членську книжку, в яку вносяться дані про площу виділеної ділянки, розмір внесків та інші відомості.

Проаналізувавши встановлені по справі обставини і визначені відповідно до них правовідносини суд приходить до такого.

Як встановлено судом заява про вступ до товариства від позивачки до товариства не надходила та рішення щодо прийняття в члени товариства позивачки садівниче товариство не приймало.

Як вбачається з обставин справи сторонами не додержано вимоги закону в частині нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна, крім того позивачкою не додержано вимоги вказаного вище Статуту товариства.

Отже, виходячи з вище наведених положень закону правочин про який йдеться у позові не є вчиненим.

З огляду на таке у суду відсутні правові підстави для визнання за позивачкою права власності на спірний садовий будинок.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивачки.

Судові витрати по справі належить залишити за позивачкою.

Керуючись ст.ст. 10, 11,60,209,213,215,218 ЦПК України, суд,

В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Івушка -1» про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності - залишити без задоволення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з моменту його проголошення до апеляційного суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області.

Суддя Л.В.Карікова

26.05.2014