Decision № 39359734, 19.06.2014, Novhorod-Siverskyi District Court of Chernihiv Oblast

Справа № 739/870/14-ц

Номер провадження 2/739/206/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року м.Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого судді - Іващенка А.І.

секретаря - Шевкун О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новгород-Сіверський цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

02 червня 2014 року позивач Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк" (далі ПАТ „Дельта Банк") звернувся з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 001-09273-010807 від 01 серпня 2007 року в розмірі 1117 грн.25 коп. (одна тисяча сто сімнадцять гривень 25 копійки) та 243 грн. 60 коп. ( двісті сорок три гривні 60 копійок) в повернення судового збору. Свої вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем, належним чином взятих на себе зобов'язань визначених вищевказаним кредитним договором. Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав заяву в якій просить розглядати справу без його участі. Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, в заяві просив застосувати строк позовної давності, оскільки з моменту укладення договору та здійснення останнього платежу минуло більше трьох років. Судом на підставі частини другої статті 197 Цивільно процесуального кодексу України (далі ЦПК України ), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судом встановлено такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини. 01 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Дельта" (далі ТОВ „КБ „Дельта") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за № 001-09273-010807 (а.с.3-4), за яким відповідач отримав кредит у розмірі 998 грн. 00 коп. (дев'ятсот дев'яносто вісім гривень) строком на 10 місяців з кінцевим терміном повернення сплати всіх плат на пізніше ніж 31 травня 2008 року на умовах, визначених цим договором. Відповідно до розрахунку позивача (а.с.10) станом на 19.03.2014 року у відповідача утворилась заборгованість, що склала 1117 грн. 25 коп. (одна тисяча сто сімнадцять гривень 25 копійок), з яких: заборгованість за кредитом 870грн. 98 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом 0.10 грн., заборгованість з комісії 246 грн. 17 коп. Як вбачається із вказаного розрахунку та інформації позивача (а.с.10), відповідач здійснив останній платіж в рахунок погашення заборгованості по кредиту 01 листопада 2007 року. Відповідачем подано заперечення та письмову заяву про застосування строку позовної давності . З встановленого випливають наступні висновки. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України ). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України ).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України . Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як „строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530 ,631 ЦК України). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору - до повного виконання позичальником зобов'язань за договором (пункт 10.1 кредитного договору), кінцевий термін повернення та сплати всіх плат - не пізніше ніж 31 травня 2008 року (пункт 1.2 кредитного договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця не пізніше першого числа кожного місяця (пункт 2.8 кредитного договору). Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України ). Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника. Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 31 травня 2008 року. Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України ). Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України ). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України ). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України ). Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України ). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України . При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України ). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. В даних конкретних правовідносинах згідно з умовами кредитного договору (пунктом 2.8.) позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця їх сплачувати. Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до першого числа кожного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань. Так, судом встановлено, що відповідач перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом з 01 листопада 2007 року. У свою чергу банк звернувся до суду з позовом до нього 02 червня 2014 року, що є свідченням про пропуск строку позовної давності. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 16 березня 2014 року по справах № 6-14цс14 та № 6-20цс14, висновки якого відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими. Крім того, згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 „Про судове рішення у цивільній справі", суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення. Дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на позов. Вона дисциплінує учасників правовідносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів правовідносин. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах. При цьому, позивач не заявляв клопотання і не порушував питання про поновлення чи продовження процесуальних строків, тоді як відповідач до вирішення справи по суті звернувся до суду з письмовим клопотанням (в порядку передбаченому частиною третьоюстатті 267 ЦК ), про застосування строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, статтями 257, 261, 267, 1050, 1054 ЦК України суд, - В И Р І Ш И В:

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Іващенко А.І.