Court ruling № 39345754, 29.05.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року м. Київ К/9991/54109/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011

у справі № 2а-9791/09/2170

за позовом Комунального підприємства Виробничий комбінат «Тепло-водоканал»

до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Виробничий комбінат «Тепло-водоканал» звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.07.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.07.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена перевірка Комунального підприємства Виробничий комбінат «Тепло-водоканал»; за результатами якої складено акт складено акт №88/152/32218122 від 11.02.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято повідомлення - рішення податкового повідомлення-рішення № 0002921601/0 від 24.07.2008 року, яким визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 86 728,00 грн..

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Спірна сума податкового боргу виникла у зв'язку з тим, що податковим органом за даними облікової картки здійснений перерозподіл сум ПДВ, що самостійно сплачені позивачем за платіжними дорученнями, без врахування «Призначення платежу».

Згідно пункту 1.2 статті 1 Закону №2181-III податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 9 Закону №2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податків. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань платника податків, згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону №2181-III, визнаються будь-які власні кошти та інші активи. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч.5 ст.50 Бюджетного кодексу України).

З врахуванням зазначеного, є підстави для висновку, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування вищевказаних сум ПДВ його обов'язок щодо сплати податку в цих сумах припинився.

Як на підставу здійснення відповідачем самостійного перерозподілу (зарахування) сплачених позивачем сум у погашення податкового боргу за інші податкові періоди ніж ті, що визначив платник у платіжних документах, податковий орган, посилається на п.п.7.7 ст.7 Закону №2181-III.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що зазначена норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону №2181-III, або іншими законами з питань оподаткування.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначено самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 у справі № 2а-9791/09/2170 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 у справі № 2а-9791/09/2170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко