№ 39283261, 05.06.2014, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/3864/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Інтерресурс» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Інтерресурс» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області та просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 21.11.2013 №709 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі Наказу від 01.11.2013 №646 службові особи відповідача провели позапланову перевірку об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: м.Черкаси, вул. Гагаріна, 43.

За результатами такої перевірки було складено Акт від 11.11.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.12 Постанови КМУ від 13.04.2011 №461 «Про прийняття в експлуатацію закінчених будівельних об'єктів», а саме: відсутність у позивача документів на введення в експлуатацію вищеозначеного об'єкта нерухомості.

На підставі Акту перевірки відповідачем також було складено протокол від 11.11.2013 №693 та припис №276.

В подальшому оскаржуваною постановою від 21.11.2013 №709 застосував до позивача штраф у розмірі 51615,00грн. за таке порушення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що діючим законодавством встановлено, що експлуатація об'єктів, перелічених п.9 Розділу V «Прикінцеві Положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», без введення їх в експлуатацію не є порушенням до 31.12.2013, а посилання представника відповідача про наявність триваючого правопорушення позивача не відповідає нормам діючого законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Приписами частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Відповідно п.6 ст.7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності врегульовано «Порядком здійснення архітектурно-будівельного контролю», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. №553.

Відповідно до абз. 1 п. 8, п. 9 Порядку, за результатами перевірки суб'єкта господарювання, який провадить господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності, складається відповідний акт у двох примірниках.

Пунктом 17 Порядку передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно з Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року №244, штрафи накладаються на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Рішення про накладення штрафу оформлюється постановою про накладення на суб'єкта містобудування штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. У постанові зазначається розмір штрафу, вона є виконавчим документом, повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження» та підлягає виконанню в установленому законом порядку. Згідно ч.8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Вимога щодо прийняття в експлуатацію нерухомого майна закріплена на законодавчому рівні з 1992 року (постанова КМУ №449 від 05.08.1992). З 01.01.1995 діяли вимоги ДБН А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення», норми якого встановлювали порядок, основні вимоги і умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від їх форми власності та призначення. На зміну даному порядку був прийнятий Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою КМУ №1243 від 22.09.2004, потім - постанова КМУ від 08.10.2008 №923, що скасована з прийняттям постанови КМУ №461 від 13.04.2011.

Отже, обов'язок щодо здачі в експлуатацію об'єктів будівництва існував як на час виконання будівельних робіт та їх закінчення, так і на час проведення перевірки Інспекцією в листопаді 2013 року.

Однак, ані до перевірки, ані під час судового розгляду справи ПП «Інтерресурс» не було надано жодних доказів на підтвердження прийняття таких об'єктів в експлуатацію. Дана обставина не заперечується позивачем та встановлена судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, за адресою: вул. Гагаріна, 43, м. Черкаси, позивачем було самочинно збудовано: майстерню (літ. «А- 1»), автомийку (літ. «А»), вбиральню (літ. «Б»).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.10.2007 за позивачем було визнано право власності вищеозначені будівлі.

Разом з тим, суд не вправі втручатись в повноваження та діяльність суб'єктів владних повноважень, або ж підміняти їх.

Про неможливість підміняти собою органи владних повноваженьпереконує і Верховний суду України у постанові Пленуму № 13 від 24.10.2008. Там, зокрема, викладено, що згідно якої, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Узгоджується така і з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Тобто, наявність судового рішення про визнання права власності позивача на самочинно збудоване нерухоме майно за діючим законодавством не звільняє позивача від обов'язку введення цього майна в експлуатацію. Визнання права власності і прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва не є тотожними поняттями та мають різні правові наслідки. Прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва є виключною компетенцією органів архітектурно-будівельного контролю.

В контексті вищенаведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не може бути притягнутий до відповідальності на підставі ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки факт порушення не спростовано.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що Інспекцією правомірно притягнуто до відповідальності ПП «Інтерресурс» за вчинення порушення, передбаченого ст. 2 Закону №208, і винесено оскаржувану постанову на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наявність технічної помилки літерному позначенні суми штрафу не є підставою для визнання постанови №709 від 21.11.2013 неправомірною, оскільки літерне позначення суми штрафу є лише розшифруванням суми, зазначеної в цифровому еквіваленті. Крім того, помилки, допущені контролюючим органом в ході проведення перевірки та при оформленні її результатів, не тягнуть недійсності результатів такої перевірки.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, які повністю спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, - підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року скасувати.

Приватному підприємству «Інтерресурс» в задоволенні адміністративного позову до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.