Court ruling № 39253250, 26.05.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2014 р. м. Київ К/9991/12281/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011

у справі № 2а-5923/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології та комунікації»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011, позов задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 30.04.2010 № 000026180/0.

ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст.ст. 215, 218 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 ХІV, ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 30.04.2010 № 000026180/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 7650 грн., в тому числі: 5100 грн. основного платежу та 2550 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки документальної невиїзної перевірки за період: з 01.02.2007 по 01.02.2010, викладені в акті від 07.04.2010 № 2237/1800/35477865, про порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за вересень 2008 року податку на додану вартість у сумі 5100 грн.

Податковий орган вважає, що сторони, укладаючи вказані договори, діяли з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки мали умисел на приховування від оподаткування прибутків та доходів.

Свою позицію обґрунтовує тим, що операції з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Центропром Комплекс» за договором від 10.06.2008 № 0805п послуг щодо постачання та здійснення пусконалагоджувальних робіт пристроїв та програмного забезпечення для занесення до бази даних координат руху автотранспорту за допомогою супутникової системи навігації не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Крім того, посилається на те, що первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні, складені з порушенням вимог ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 ХІV.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини та надали їм правову оцінку.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у межах п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, яким регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вказаних вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, відсутні підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на податковий кредит.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не було виявлено доказів, які б підтверджували те, що укладення спірного договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування або протиправно отримати певні податкові вигоди.

Судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів, в тому числі: копіями акта виконаних робіт і послуг від 17.07.2008 № 1, специфікації від 17.07.2008 № 1, копією платіжного доручення від 10.06.2008 № 53, копією податкової накладної від 11.06.2008 № 806110, складених за наслідками здійснення господарської операції з придбання позивачем послуг у ТОВ «Центропром Комплекс» достовірно встановлено, що такі документи відповідають дійсності, складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV, операції мали реальний характер.

Крім того, судами на підставі копії договору від 04.04.2008 № 88 087, додаткових угод до вказаного договору від 09.06.2008 № 1 та від 24.09.2008 № 2, технічного завдання на тему: розробка апаратно-програмного комплексу контролю та диспетчеризації рухомих наземних об'єктів, акта приймання-передачі обладнання від 01.10.2008, специфікації від 01.10.2008 № 1 достовірно встановлено факт використання послуг, придбаних у ТОВ «Центропром Комплекс», у господарській діяльності позивача

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун