Court ruling № 39206691, 10.06.2014, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 р. Справа № 2а-5654/11/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріПолянській А.М.

за участю сторін: ПП "УкрБелВест"Жидкова К.В. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року по справі за позовом приватного підприємства "УкрБелВест" до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.11 р. № 0009361520, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.11 р. № 0009361520.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення № 0009361520, прийняте державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 5 липня 2011 p. скасовано.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням № 79 про анулювання реєстрації платника ПДВ відповідач, на підставі ст. 184 п. 184.1. пп. "б" ПК України анулював реєстрацію Товариства, як платника ПДВ.

27 червня 2011 р. ДПІ провела камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ, результати якої оформлені актом від 27 червня 2012 р. № 1051/15-001/30825935 (далі - акт перевірки). Як зазначено в акті перевірки, оскільки Товариству було анульовано свідоцтво платника ПДВ, позивач повинен був визнати умовний продаж товарів. Як слідує з акту перевірки, відповідач, при розрахунку суми ПДВ, взяв до уваги балансову вартість основних фондів в сумі 200322,0 грн. і залишків товарів в сумі 116904,0 грн. (200322+ 116904=317226/20%=63445,0 грн.).

5 липня 2011 р. ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0009361520, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання із ПДВ на 63445,0 грн. та застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,0 грн.

Позивач оскаржив рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ до суду і постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2011 p., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 p., рішення № 79 про анулювання реєстрації платника ПДВ визнано протиправним і скасовано. За правилами ст. 254 КАС України рішення суду набрало законної сили.

Таким чином, відсутня обов'язкова передумова для застосування норм ст. 184 п. 184.7. ПК України, а саме анулювання свідоцтва платника ПДВ. Отже, нарахування позивачу грошового зобов'язання із ПДВ, яке ґрунтувалось на зазначеній обставині, є протиправним.

Разом із тим, вказане є не єдиною підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 184 п. 184.7. ПК України, в редакції, яка діяла на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Отже, обов'язковою умовою для визнання умовного продажу товарів, є попереднє включення сум ПДВ, сплачених в ціні цих товарів, до складу податкового кредиту, тобто відповідач повинен був довести перед судом, що вартість основних фондів і залишку товарів містить суму ПДВ, яка раніше включалась Товариством до складу податкового кредиту. Відповідач таких доказів суду не надав. Замість встановлення цих обставин, відповідач для свого розрахунку взяв зовсім інший показник, а саме балансову вартість основних фондів і залишку товарів, що невірно, адже балансова вартість не може містити даних щодо ПДВ і податкового кредиту.

За будь-яких обставин, визначення Товариству податкових зобов'язань було безпідставним, адже норми ст. 184 п. 184.7. ПК України, в редакції, яка діяла на час прийняття спірного податкового повідомленні-рішення, можуть бути застосовані тільки у випадку анулювання реєстрації платника ПДВ за його заявою. Оскільки в даному спорі анулювання реєстрації платника податку відбулось не за заявою Товариства, а на підставі рішення ДПІ, у відповідача не було права застосовувати ст. 187 п. 184.7. ПК України.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року по справі № 2а-5654/11/1470, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 11 червня 2014 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль