Court ruling № 39200962, 03.06.2014, Kharkiv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 р.Справа № 638/17265/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.05.2014р. по справі № 638/17265/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення дій,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова в якому з урахуванням подальших уточнень просив: визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова при проведенні перерахунку вислуги років позивачеві згідно судового рішення за період з 12.09.2012 р. по 12.03.2013 р., а також при щомісячному обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 з 13.03.2013 р., зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова здійснити перерахунок вислуги років та розміру пенсії позивачеві по вислузі років за період з 12.09.2012 р. по 12.03.2013 р. та виплатити з урахування раніше проведених виплат; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова перерахувати з 13.03.2013 р., нараховувати та виплачувати пенсію позивачеві відповідно до вимог частини 3 ст. 53 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» по вислузі - 38 років.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.05.2014 р. адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Дзержинського районного суду м. Харкова та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні зазначеного рішення порушено вимоги КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посади, які обіймав позивач до виходу на пенсію за вислугою років, підпадають під підстави для призначення йому такої пенсії відповідно до ст. 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» і перерахунку цієї пенсії у розмірі, встановленому частиною 3 ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від

30.07.2013 р. залишено без змін Постанову Дзержинського районного суду від 12.04.2013 р., по справі № 2-А/638/362/13,

Вищезазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_1 в період з 06.03.1978 р. по 07.12. 1993 р. та з 20.02.1995 р. по 10.01.1999 р. працював в Харківському обласному авіаційно - спортивному клубі, який 1996 р. перейменовано в Харківський аероклуб ТСОУ ім. B.C. Гризодубової, добровільного товариства сприяння армії авіації та флоту СРСР (ДТСААФ СРСР), яке рішенням сьомого з'їзду ДТСААФ УРСР від 26.09.1991 р. було перейменоване в Товариство сприяння обороні України (ТСОУ) на посадах інструктора парашутно - десантної підготовки (ПДП), льотчика - інструктора - парашутиста та командира авіаційної ланки парашутної підготовки, дані обставини, згідно частини 1 ст. 72 КАС України не потребують доказування та згідно часини 2 ст. 255 КАС України не можуть оспорюватися при розгляді даної справи.

Відповідно до «Положення про працівників авіаційних організацій ДТСААФ, що виконують на борту повітряного судна роботу по випуску парашутистів», затвердженого наказом голови ЦК ДТСААФ СРСР № 85 від 16.02.1987 р., позивач, як інструктор парашутно-десантної підготовки виконував в польотах на бортах повітряних суден обов'язки бортоператора по випуску парашутистів.

На посаді льотчика-інструктора - парашутиста та командира авіаційної ланки парашутної підготовки позивач виконував обов'язки бортового оператора по випуску парашутистів, був членом екіпажу та командиром екіпажу повітряного судна.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач не перебував на посаді бортового оператора по випуску парашутистів, а лише відповідно до «Положення про працівників авіаційних організацій ДТСААФ, що виконують на борту повітряного судна роботу по випуску парашутистів» затвердженого наказом Голови ЦК ДТСААФ СРСР № 85 від 16.02.1987 р. виконував на борту повітряного судна обов'язки бортового оператора по випуску парашутистів, що було лише частиною посадових обов'язків позивача як інструктора парашутно-десантної підготовки, льотчика-інструктора-парашутиста та командира авіаційної ланки парашутної підготовка, що підтверджується довідкою Голови Харківської обласної організації ТСОУ.

Оскільки позивач входив в склад парашутного підрозділу аероклубу, його вислуга років обчислена як парашутисту в залежності від виконання річної норми стрибків з парашутом відповідно до пункту ІД «Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу» затвердженого ПКМУ від 21.07.1992 р. №418, що підтверджується довідкою по виконанню річної норми стрибків з парашутом та по виконанню спеціальних робіт в польоті на борту повітряного судна в складі екіпажу.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що трудовий стаж позивача на посадах льотного складу за вислугою років складає 38 років 9 місяців.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посади, які обіймав позивач до виходу на пенсію за вислугою років, підпадають під підстави для призначення йому такої пенсії відповідно до ст. 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» і перерахунку цієї пенсії у розмірі, встановленому ч. 3 ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Посилання відповідача на той факт, що на позивача не поширюється дія частина 3статті 53 зазначеного Закону, оскільки він не працював на посадах, перелічених у цій нормі, є помилковим.

Постановою КМУ від 10.02.2000 р. № 264 «Про порядок обчислення заробітку для призначення пенсій особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації» встановлено, що для даної категорії працівників заробіток для пенсії визначається згідно з пунктом 7 «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації» затвердженого ПКМУ від 21.07.1992 р. № 418.

Згідно з пунктом 7 «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації» затвердженого ПКМУ від 21.07.1992 р. № 418. пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку і за кожний рік вислуги понад 25 років пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а аостанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.05.2014р. по справі № 638/17265/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Русанова В.Б. Курило Л.В.