Decision № 39193286, 04.06.2014, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.06.14р. Справа № 904/2163/14За позовом Приватного підприємства "Вагова компанія "Міка", м. Дніпропетровськ

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у сумі 13 354,50 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Откидач Є.Ю., довіреність від 20.02.2014 року, представник;

від відповідача: Постоєнко М.М., довіреність №30/15 від 20.01.2014 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Вагова компанія "Міка" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 26.05.2014 року, яка за правовою природою є заявою про збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути на свою користь з Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" основний борг у розмірі 12 013,20 грн., 3% річних у розмірі 480,50 грн. та втрати від інфляції у розмірі 860,80 грн., а також судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 622 від 16.11.2012 року щодо оплати поставленого позивачем відповідачу товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість та відповідно нараховані штрафні санкції та інфляційні втрати на загальну суму 13 354,50 грн.

Відповідач проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити. У відзиві на позов відповідач зазначає, що позивач разом з товаром мав передати у тому числі і рахунок- фактуру, який є підставою для проведення оплати, однак такий рахунок відповідачеві передано не було. Крім того, відповідач заперечує проти нарахування 3% річних та втрат від інфляції з огляду на те, що не отримував від позивача передбаченої умовами спірного договору претензії.

Розгляд справи був відкладений з 15.05.2014 року на 04.06.2014 року.

Ухвалою господарського суду від 15.05.2014 року строк розгляду спору продовжений на 15 днів.

У судовому засіданні 04.06.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

16.11.2012 року між Приватним підприємством "Вагова компанія "Міка" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) було укладеного договір поставки № 622 (далі - Договір), за мовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцеві товар у відповідності до Специфікацій (Додатків) до цього договору, а покупець прийняти поставлений товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Ціна товару, який підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами у відповідних Специфікаціях на поставку товару. Ціна і загальна вартість кожної партії товару встановлюється у національній валюті України гривні і не підлягає зміні протягом дії договору (п.п.2.1, 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.6 Договору порядок оплати товару та форма розрахунків вказуються сторонами в специфікаціях до цього договору.

Оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.7 Договору).

Постачальник здійснює поставку товару покупцеві на умовах та у спосіб, зазначених в Специфікації до договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів МТП ІНКОТЕРМС, у редакції 2000 року (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1 договору приймання-передача товару за кількістю здійснюється згідно з товаросупровідними документами на товар, а за якістю та комплектністю згідно з документами, які засвідчують якість та комплектність товару.

16.11.2012 року сторонами погоджено та підписано Специфікацію №1 до договору поставки № 622 від 16.11.2012 року на суму 12 013,20 грн. (далі - Специфікація), пунктом 4 якої передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту передачі права власності на товар покупцю на підставі рахунку, накладної та податкової накладної, оформленої згідно ст.ст. 187, 201 Податкового кодексу України.

11.01.2013 року позивач звертався до відповідача листом № 09 з вимогою про оплату товару сумі 12 013.20 грн., який був поставлений позивачем згідно умов договору поставки № 622 від 16.11.2012 року та специфікації № 1 від 16.11.2012 року.

Проте відповіді на вказаний лист позивач від відповідача не отримав.

На виконання умов Договору та Специфікації позивач поставив відповідачу товар на суму 12 013,20 грн.

В підтвердження наведеного факту позивач надав до суду копію видаткової накладної № РН-394 від 22.11.2012 року на суму 12 013,20 грн., копію рахунку-фактури № СФ-394 від 22.11.2012 року на суму 12 013,20 грн. та довіреності № 1242 від 22.11.2012 року, за якою товар отриманий уповноваженою особою Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат".

Позивач посилається на неоплату відповідачем поставленого товару за договором поставки № 622 від 16.11.2012 року та специфікацією № 1 від 16.11.2012 року у сумі 12013,20 грн., згідно видаткової накладної № РН-394 від 22.11.2012 року та рахунку-фактури № СФ-394 від 22.11.2012 року, що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення п. 3.2 Договору та п. 4 Специфікації, строк оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною № РН-394 від 22.11.2012 року є таким, що настав.

Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 12 013,20 грн. (вартість поставленого товару за видатковою накладною № РН-394 від 22.11.2012 року).

Доказів оплати поставленого товару в сумі 12 013,20 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Заперечення відповідача щодо того, що строк оплати товару не настав, оскільки позивачем не передано разом з товаром рахунку-фактури, який саме і є підставою для оплати товару, є необґрунтованими з наступних підстав.

Як зазначено вище, пунктом 2.6. Договору передбачено, що порядок оплати товару та форма розрахунків вказуються сторонами в специфікаціях до цього договору, а згідно з п. 4 Специфікації № 1 до Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту передачі права власності на товар покупцю на підставі рахунку, накладної та податкової накладної, оформленої згідно ст.ст. 187, 201 ПК України.

22.11.2012 року уповноваженими особами сторін підписана видаткова накладна № РН-394 від 22.11.2012 року на суму 12 013,20 грн. Наведена видаткова накладна зі сторони відповідача підписана без заперечень, тобто на момент передачі товару та підписання накладної у нього не виникало питання щодо комплектності поставки даного товару та товаросупровідних документів. Крім того, відповідач з часу отримання товару не скористався наданим йому нормами ст. 666 Цивільного кодексу України правом встановити постачальнику строк для передачі необхідних документів, що стосуються товару, а в разі не виконання вимог - відмовитися від договору та повернути товар.

До того ж видаткова накладна № РН-394 від 22.11.2012 року містить посилання на договір поставки № 622 від 16.11.2012 року, стороною якого є відповідач та умовами якого передбачені строки виконання зобов'язань за останнім.

Відповідач у період з часу отримання товару не відмовився та не повідомив позивача про намір відмовитися від товару через відсутність будь-яких документів, що його стосуються, водночас і не вимагав від позивача надання цих документів.

Крім того, ненадання рахунків-фактур, інших документів не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар.

Також, господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, досудове врегулювання спору у даній справі відповідно до ст. 5 ГПК України не є обов'язковим.

Також не є обґрунтованими заперечення відповідача з посиланням на отримання ним підписаного договору лише 03.12.2012 року (тобто після закінчення строку платежу), оскільки видаткова накладена містить посилання на договір. Отже, відповідачу були відомі строки оплати поставленого товару.

Крім того, вказане заперечення свідчить не на користь відповідача. Оскільки, якщо навіть припустити, що відповідачу невідомі були строки оплати поставленого товару, то тоді відповідач повинен керуватися ст. 692 ЦК України і оплатити товар в момент поставки - тобто 22.11.2012 року.

Наведені Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" у відзиві на позов доводи не спростовують встановлений господарським судом факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, та не звільняють відповідача від виконання зобов'язання за договором.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 12 013,20 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних за період з 27.11.2012 року по 31.04.2014 року у розмірі 480,50 грн.

У той же час, квітень 2014 року має 30 днів, тобто такої дати, як 31.04.2014 року не існує. У судовому засіданні 04.06.2014 року позивач подав до суду пояснення, у яких зазначає, що розрахунок 3% річних здійснений у період до 30.04.2014 року.

При перевірці розрахунку судом виявлено арифметичну помилку, пов'язану із кількістю днів у взятому періоді нарахування 3% річних. Так, позивач нарахував 3% річних за період з 27.11.2012 року по 31.04.2014 року, тоді як останнім днем оплати є 29.11.2012 року, а тому необхідно нараховувати з 30.11.2012 року по 30.04.2014 року.

У той же час, 3% річних за період з 30.11.2012 року по 30.04.2014 року становить 510,39 грн., тобто більше, ніж просить позивач. Отже, вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню повністю і з відповідача підлягає стягненню 3% річних за період з 30.11.2012 року по 30.04.2014 року у сумі 480,50 грн.

Також позивач просить стягнути на свою користь інфляційні втрати за період з грудня 2012 року по квітень 2014 року у сумі 860,80 грн.

При перевірці розрахунку судом виявлено арифметичну помилку, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню частково за період з грудня 2012 року по квітень 2014 року у сумі 860,19 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню 13 353,89 грн. (основний борг у розмірі 12 013, 20 грн., 3% річних у розмірі 480,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 860,19 грн.).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 826,92 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Радянська, 62, ідентифікаційний код 00190911) на користь Приватного підприємства "Вагова компанія "Міка" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, буд. 21, ідентифікаційний код 19097947) заборгованість у розмірі 12 013,20 грн., 3% річних у розмірі 480,50 грн., індекс інфляції у розмірі 860,19 грн. та судовий збір у розмірі 1 826,92 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 05.06.2014 року.

Суддя О.М. Крижний