Court ruling № 39185341, 29.05.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року м. Київ К/9991/1370/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

ОСОБА_1

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010

у справі № 2-а-776/10/2570

за позовом Державного підприємства науково-виробничого комплексу «Прогрес»

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство науково-виробничого комплексу «Прогрес» (далі по тексту - позивач, ДП НВК «Прогрес») звернулось до суду з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, Ніжинська ОДПІ в Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від від 08.02.2010 №0000052301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 46440,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом в період з 14.12.2009 по 14.01.2010 проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт від 28.01.2010 №69/23-14307297.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.02.2010 № 0000052301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) у розмірі 46440,00 грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.2.3 та пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР), в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в період, що перевірявся на загальну суму 46440,00 грн., в тому числі за вересень 2008 року в сумі 23100,00 грн. та за жовтень 2008 року на суму 23340,00 грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту податкові накладні, видані ТОВ «МКС Технолоджі», державну реєстрацію якого скасовано за рішенням суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час формування позивачем спірного податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт проведення позивачем господарських операцій з ТОВ «МКС Технолоджі» на протязі 2008-2009 року на підставі укладених договорів, відповідачем не оспорюється.

Крім того, встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 22.05.2009 визнано недійсним Статут ТОВ «МКС Технолоджі» з моменту реєстрації та визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту його реєстрації.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

До того ж згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань відповідачем не встановлено, а порушення контрагентами позивача податкового законодавства, на думку судової колегії, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Помилковим є твердження податкового органу про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання судом недійсною державної реєстрації контрагента позивача, який видав податкові накладні, оскільки визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій ТОВ «МКС Технолоджі» значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, тобто на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавець був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення, у тому числі податкових накладних.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)ОСОБА_2 Судді(підпис)ОСОБА_3 (підпис)ОСОБА_1