Court ruling № 39185331, 29.05.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року м. Київ К/9991/82243/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шепетівського підприємства теплових мереж

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.06.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011

у справі № 2270/6112/11

за позовом Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції

до Шепетівського підприємства теплових мереж

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

Шепетівська об'єднана державна податкова інспекція (далі по тексту - позивач, Шепетівська ОДПІ) звернулась до суду з позовом до Шепетівського підприємства теплових мереж (далі по тексту - відповідач), в якому просить у відповідності до вимог Податкового кодексу України та з урахуванням уточнення позовних вимог стягнути 554057,93 грн. у рахунок погашення податкового боргу коштів платника податків з рахунків у банках, обслуговуючих платника, за рахунок готівки, що належить платнику податків, у разі недостатності коштів - за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Шепетівського підприємства теплових мереж, податковий борг у сумі 554057,93 грн., з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, а також за рахунок належної йому готівки. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг по податку на додану вартість в сумі 554057,93 грн., відповідно до уточнюючих декларацій з податку на додану вартість від 19.04.2011, а також підтверджується актом звірки заборгованості між позивачем та відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст.ст. 95 - 99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, до яких належить стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України).

Згідно п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що з врахуванням наявності непогашеного податкового боргу за попередні звітні періоди на вимогу п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на адресу відповідача позивачем надіслано дві податкові вимоги: перша №1/128 від 19.12.2003, яка вручена 19.12.2003; друга №2/86 від 20.01.2004, яка вручена 20.01.2004, факт вручення податкових вимог підтверджується відповідними підписами директора на корінцях вимог.

У відповідності до п.59.5. ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Судами встановлено, що 16.10.2003 позивачем прийнято рішення №22 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

27.02.2006 податковим керуючим Кондратюком В.Р. був складений акт опису активів, на які поширюється право податкової застави, та відповідно до якого внесено відповідний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №6674134.

Однак, вжиті позивачем заходи по погашенню відповідачем податкового боргу не призвели до погашення податкового боргу.

При цьому, податкові вимоги в адміністративному та судовому порядку відповідачем не оскаржувались, не скасовані, докази про сплату податкового боргу до судів першої та апеляційної інстанцій не подавались.

Натомість, в підтвердження заявлених позовних вимог, позивачем були надані необхідні докази про наявність податкового боргу відповідача.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Шепетівського підприємства теплових мереж відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.06.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров