Decision № 39144793, 03.06.2014, Ruzhyn District Court of Zhytomyr Oblast

Справа № 291/597/14-ц

2/291/286/14

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2014 року

Ружинський районний суд Житомирської області у складі :

головуючого - судді Нейла В.М.

при секретарі - Геворковій Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Ружині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 52621 грн.

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з від-повідачки ОСОБА_2 в його користь борг за договором позики від 01.07.2010 року в сумі 8834 грн., сума відсотків по договору позики - 39753 грн.; інфляційні витрати - 1034 грн.; в рахунок відшкодування моральної шкоди - 3000 грн., поклавши на останню судові витрати по справі.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 1 липня 2010 року він позичив ОСОБА_2 гроші в сумі 8834 грн., які відповідачка зобов'язалася повернути до 1 серпня 2011 року, а у разі якщо вона не поверне своєчасно суму боргу, то відповідачка зобов'язалася сплачувати 10% щомісячно за час прострочки повернення боргу, а також моральну шкоду в сумі 3000 грн.. На підтвердження укладеного між ними договору позики 1 липня 2010 року відповідачка написала розписку. На даний час, незважаючи на його неодноразові прохання повернути борг, відповідачка зазначену суму грошей не повернула, добровільно сплатити борг відмовляється, а тому він змушений звернутися з даним позовом у суд.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини, суду пояснив, що відповідачка добровільно не повер-тає борг за договором позики, користуючись його грошовими коштами, а тому він просить стягнути з неї борг за договором позики, проценти за користування його грошовими кошта-ми, інфляційні витрати та моральну шкоду.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 позов визнала частково, пояснивши, що позичала грошові кошти в сумі 4000 грн., які повернула позивачу. Від повернення вказаної суми не відмовляється, однак на даний час не може цього зробити у зв'язку з важким матеріа-льним становищем.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню на підставі наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 1 липня 2010 року між сторонами укладено дого-вір позики на суму 8834 грн., що стверджується наявною в матеріалах справи розпискою (а.с. 8). Зазначену суму позичальниця зобов'язувалася повернути позикодавцеві до 1 серпня 2011 року, а у разі якщо вона не поверне своєчасно суму боргу, то відповідачка зобов'язалася сплачувати 10% щомісячно від вказаної суми і в рахунок відшкодування моральної шкоди -3000 грн..

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що зобов'язання в обумовлений у роз-писці термін відповідачка не виконала.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'я-зується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором та відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник не по-вернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до вимог ст.625 ЦК України, тобто на вимогу кредитора боржник повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроче-ної суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встанов-люються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначає-ться на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домов-леності сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Відповідно до роз'яснення судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.03.2010 року щодо розгляду справ про стягнення процентів за користування грошови-ми коштами за договором позики, укладеним між фізичними особами, відносини між фізич-ними особами щодо укладання договору позики регулюються ч.1ст.1048 ЦК України, якою передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики. Підстав для незастосування положень ст. 1048 ЦК України у відносинах між фізичними осо-бами немає.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених стат-тею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд не бере до уваги та вважає голослівними твердження відповідачки про те, що гро-шові кошти насправді вона одержала від позикодавця грошові кошти в сумі 4000 грн., які повернула, оскільки в порушення положень ст.,ст.10,60 ЦПК України на підтвердження своїх пояснень відповідачка не надала суду належних та допустимих доказів, які б засвідчували факт неотримання нею грошових коштів за договором позики в сумі 8834 грн., укладення та підписання розписки відповідачка не оспорювала, підтвердила, що розписка написана нею.

Доводи відповідачки про те, що гроші за договором позики вона отримала в сумі 4000 грн., які повернула, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не виконав умови договору позики, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача суму боргу за догово-ром позики в розмірі 8834 грн., сума відсотків по договору позики - 39753 грн.; інфляційні витрати - 1034 грн. за період з 01.07.2010 року по 31.02.2014 року; в рахунок відшкодування моральної шкоди - 3000 грн., поклавши на останню судові витрати по справі.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.526,625,1046,1047,1048 ЦК України, ст.ст. 88,209,212,213,215 ЦПК України, суд , -

Вирішив:

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 52621 грн. а саме: сума основного боргу 8834 грн.; сума відсотків по договору позики - 39753 грн.; інфляційні витрати - 1034 грн.; в рахунок відшкодування моральної шкоди - 3000 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету (найме-нування отримувача: УДКСУ у Ружинському районі (22030001), номер рахунку: 312112067-00550, код отримувача: 36928430, , МФО : 811039, код класифікації доходів бюджету: 2203-0001, найменування рахунку: Ружинський районний суд) судовий збір в сумі 526,21(п'ятсот двадцять шість грн.21 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. М. Нейло.