№ 39076633, 05.06.2014, Chernihiv District Administrative Court

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2014 року Чернігів Справа № 825/1787/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

від позивача Підгорного К.Є.,

від відповідача Бисикало Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АШЕР» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області з проведення коригування та внесення змін до інформаційної системи ІС «Податковий блок» на підставі акту від 25.11.2013 № 781/22/14236924 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АШЕР» щодо господарських взаємовідносин ТОВ «АШЕР» з ТОВ «ЮБІКОМ ТОРГ» за липень 2013 року, зобов'язання ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області відновити в інформаційній системі ІС «Податковий блок» стан, який існував до внесення змін (коригувань) на підставі акту від 25.11.2013 № 781/22/14236924 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АШЕР» щодо господарських взаємовідносин ТОВ «АШЕР» з ТОВ «ЮБІКОМ ТОРГ» за липень 2013 року», у тому числі відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, що були змінені (відкориговані) на підставі цього акту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (надалі - ДПІ у м. Чернігові) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «АШЕР» щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Юбіком Торг» за липень 2013 року.

За підсумками перевірки складено акт від 25.11.2013 № 781/22/14236924 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АШЕР» щодо господарських взаємовідносин ТОВ «АШЕР» з ТОВ «Юбіком Торг» за липень 2013 року» (надалі - акт перевірки).

У розділі 4 «Висновок» акту перевірки зазначено, що у зв'язку із порушенням ст. 185, ст. 188 Податкового кодексу України платником завищено суму податкових зобов'язань у загальній сумі 153449,00 грн; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198; п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, встановлено завищення розміру податкового кредиту в загальній сумі 120152,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, висновок про завищення податкового кредиту та податкових зобов'язань зроблено відповідачем внаслідок виключення, відповідно, з податкового кредиту ТОВ «АШЕР» ПДВ в сумі 120152,00 грн, нарахованого (сплаченого) у зв'язку із придбанням вина у ТОВ «Юбіком Торг» в липні 2013 року, та з податкових зобов'язань ТОВ «АШЕР» ПДВ в загальній сумі 153449,00 грн, нарахованого в липні 2013 року у зв'язку із продажем цього вина іншим особам.

З листа відповідача від 15.05.2014 № 6228/10/25-26-22-03-09 з'ясувалося, що за актом перевірки податкових повідомлень - рішень не приймалося і прийматися не буде, але результати цього акту внесені до інформаційної системи ІС «ПОДАТКОВИЙ БЛОК», що призвело до зменшення податкових зобов'язань та податкового кредиту по контрагентах згідно матеріалів перевірки.

Позивач не погоджується і з висновками про недійсність/фіктивність укладених позивачем з контрагентом постачальником та покупцями правочинів з посиланням на не підтвердження їх здійснення первинними документами.

Також, позивач вважає необхідним зобов'язати відповідача вилучити з АС «Податковий блок» та «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акту від 25.11.2013 № 781/22/14236924 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АШЕР» щодо господарських взаємовідносин ТОВ «АШЕР» з ТОВ «ЮБІКОМ ТОРГ» за липень 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити посилаючись на письмові заперечення (а. с. 91-93), в яких зазначив, що на підставі направлень, згідно із пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу начальника ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 12.11.2013 № 964 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Ашер» (далі - ТОВ «Ашер») щодо господарських взаємовідносини ТОВ «АШЕР» з ТОВ «ЮБІКОМ ТОРГ» за липень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.11.2013 № 781/22/14236924 та виявлено порушення: ст. 185, ст. 188 Податкового кодексу України платником завищено суму податкових зобов'язань у загальній сумі загальній 153449,00 грн, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено завищення розміру податкового кредиту в загальній сумі 120152,00 грн.

Відповідач зазначає, що ним було отримано від ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС акт від 24.10.2013 № 2666/22-02/38156344 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮБІКОМ ТОРГ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «АШЕР», їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2013 року» та довідку від ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про результати відпрацювання ризикового платника податків ТОВ «ЮБІКОМ ТОРГ» від 21.10.2013 № 12744/15-53-07, згідно якої не надалось можливим встановити реальності проведених операцій по фінансово-господарським операціям ТОВ «ЮБІКОМ ТОРГ» з ТОВ «Ашер» у липні 2013 року.

Відповідно до інформації отриманої від ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, звіркою неможливо підтвердити реальність здійснення фінансово-господарських операцій із платниками податків, звідки витікає відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ «ЮБІКОМ ТОРГ», стосовно фактичної поставки послуг, ТОВ «Котовський Винзавод» в березні 2013 року при придбанні товару, та при продажу товару липні 2013 року на адресу ТОВ «АШЕР».

У зв'язку з викладеним ТОВ «АШЕР» неправомірно сформовано податковий кредит за липень 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «ЮБІКОМ ТОРГ» в розмірі 120152,00 грн, а також в зв'язку з подальшим продажем продукції - неправомірно сформовані податкові зобов'язання за липень 2013 року на суму 920692,90 грн, в т.ч. ПДВ 153448,80 грн.

Враховуючи вищенаведене, ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області вважає, що дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відповідають вимогам чинного законодавства та є правомірними.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень на неї суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АШЕР» (код 14236924) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 16.08.1993, що підтверджується копією свідоцтва серії А00 № 102067 (т. 1 а. с. 25). Основним видом діяльності є: оптова торгівля напоями, роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, діяльність із забезпечення фізичного комфорту, інша діяльність у сфері спорту, фкнкціювання спортивних споруд, обслуговування напоями, що підтверджується копією довідки АА № 757288 (т. 1 а. с. 26), свою діяльність здійснює відповідно до ліцензії, що підтверджується копією ліцензії серії АГ № 152145 (т. а. с. 27).

Судом встановлено, що на підставі направлень, згідно із пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу начальника ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 12.11.2013 № 964 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Ашер» (далі - ТОВ «Ашер») щодо господарських взаємовідносини ТОВ «АШЕР» з ТОВ «ЮБІКОМ ТОРГ» за липень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.11.2013 № 781/22/14236924 (т. 1 а. с. 12-23) та виявлено порушення: ст. 185, ст. 188 Податкового кодексу України - платником завищено суму податкових зобов'язань у загальній сумі загальній 153449,00 грн, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено завищення розміру податкового кредиту в загальній сумі 120152,00 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «АШЕР» співпрацювало із ТОВ «ЮБІКОМ ТОРГ» відповідно до укладених договорів.

Представником ТОВ «АШЕР» у судовому засідання в спростування доводів податкової було зазначено, що договори здійснювались за попереднім письмовим замовленням покупця, в якому вказується місце та дата поставки, кількість продукції по асортименту, ціна та вартість партії товару (п. 2.1 Договору). Замовлення підписується уповноваженим представником покупця і направляється на адресу постачальника за допомогою факсимільного, поштового, електронного зв'язку, однак, подаковим та іншим законодавством не передбачено зберігання та роздруковування електронних листів.

Так, між ТОВ «АШЕР» та ТОВ «ЮБІКОМ ТОРГ» було укладено договір поставки № 8 (т. 1 а. с. 40), згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити алкогольну продукцію (товар).

Договори підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- видаткові накладні (т. 1 а. с. 41, 44, 47, 50);

- товарно-транспортні накладні (т. 1 а. с. 42, 45, 48, 51);

- акти прийняття товару (т. 1 а. с. 43, 46, 49, 52);

- платіжні доручення (т. 1 а. с. 53-69);

- податкові накладні (т. 1 а. с. 70, 72, 74, 76);

- розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (т. 1 а. с. 71, 73, 75, 77).

А також, на підтвердження використання придбаних товарів у власній господарській діяльності суду надано: оборотні відомості (т. 1 а. с. 104-116, 123-147, 157-173,180-202, 209-222, 227, 234-236), товарно-транспортні наладні (т. 1 а. с. 117-122, 148-156, 174-179, 203-208, 223-226, 228-233, 237-250, т. 2 а. с. 1-5).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичної особи та платником податків, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 616820 (т. 1 а. с. 78), довідкою про взяття на облік платника податків від 13.06.2012 № 18-05/235 (т. 1 а. с. 79), копією свідоцтва про реєстрацію платника податів на додану вартість (т. 1 а. с. 80), довідкою про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серії АП № 224991 (т. 1 а. с. 83), згідно відповіді на запит від 08.07.2013 (т. 1 а. с. 81) контрагент позивача знаходиться за основним місцем обліку, здійснює свою діяльність відповідно до ліцензії, що підтверджується копією ліцензії серії АД № 074955 (т. 1 а. с. 82), що не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договорівіз контрагентами позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагентів та чи здійснюють вони господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «АШЕР», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентами ТОВ «АШЕР» відповідач посилається на інформацію отриману від ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС акт від 24.10.2013 № 2666/22-02/38156344 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮБІКОМ ТОРГ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «АШЕР», їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2013 року» та довідку від ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про результати відпрацювання ризикового платника податків ТОВ «ЮБІКОМ ТОРГ» від 21.10.2013 № 12744/15-53-07 - не надалось можливим встановити реальності проведених операцій по фінансово-господарським операціям ТОВ «ЮБІКОМ ТОРГ» з ТОВ «Ашер» у липні 2013 року, від ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, згідно якої звіркою неможливо підтвердити реальність здійснення фінансово-господарських операцій із платниками податків, звідки витікає відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ «ЮБІКОМ ТОРГ», стосовно фактичної поставки послуг, ТОВ «Котовський Винзавод» в березні 2013 року при придбанні товару, та при продажу товару липні 2013 року на адресу ТОВ «АШЕР».

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочинуне може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентами та здійснення ними незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Суд звертає увагу на те, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.09.2013 по справі № 825/3256/13-а адміністративний позов ТОВ «АШЕР» задоволено за аналогічним спором, але за інший перевіряє мий період, дана постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2014 (т. 1 а. с. 84-85).

Слід зазначити, що ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, як контролюючий орган, може змінити задекларовані платником податків дані податкової звітності лише шляхом визначення суми грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, у випадках, передбачених пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Разом з тим, під час розгляду справи належних та допустимих в розумінні ст. 70 КАС України доказів на підтвердження правомірності вчинених дій податковий орган до суду не надав.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи, а отже враховуючи ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 11, ст.ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «АШЕР» про визнання протиправними дій ДПІ у м. Чернігові та зобов'язання вчинити певні дії підлягають задоволенню.

Всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати по справі згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АШЕР»,- задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області з проведення коригування та внесення змін до інформаційної системи ІС «Податковий блок» на підставі акту від 25.11.2013 № 781/22/14236924 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АШЕР» щодо господарських взаємовідносин ТОВ «АШЕР» з ТОВ «ЮБІКОМ ТОРГ» за липень 2013 року».

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відновити в інформаційній системі ІС «Податковий блок» стан, який існував до внесення змін (коригувань) на підставі акту від 25.11.2013 № 781/22/14236924 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АШЕР» щодо господарських взаємовідносин ТОВ «АШЕР» з ТОВ «ЮБІКОМ ТОРГ» за липень 2013 року», у тому числі відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, що були змінені (відкориговані) на підставі цього акту.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АШЕР» судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) грн 08 коп.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а у разі проголошення її вступної та резолютивної частин, або прийняття її у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан