№ 39061031, 05.06.2014, Chernihiv District Administrative Court

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2014 року Чернігів Справа № 825/1746/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

прокурора Коляди Ю.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Кульгейка Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, третя особа на стороні відповідач, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція у м. Чернігова Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, про визнання протиправною та скасування постанови, зняття арешту, -

В С Т А Н О В И В:

20.05.2014 року позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (далі - Деснянський ВДВС Чернігівського МУЮ), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Деснянського ВДВС Чернігівського МУЮ про арешт коштів боржника від 28.04.2014 ВП № 43048320 та зняти арешт з рахунків позивача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року надана розстрочка виконання рішення суду по справі 825/654/14 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 55153,93 грн. із визначенням до сплати щомісячно по 5572,66грн. Однак, 28.04.2014 старшим державним виконавцем Деснянського ВДВС Чернігівського МУЮ накладено арешт на кошти в сумі 60717,44 грн., що становить більше, ніж розмір заборгованості.

Ухвалою суду від 28.05.2014 до участі у справі залучено третю особу на стороні відповідач, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державну податкову інспекцію у м. Чернігова Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позові. Додатково пояснив, що станом на момент розгляду справи позивачем зупинено виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом №825/654/14 від 20.03.2014, проте при такому зупиненні виконавчого провадження не знімаються арешти з рахунків боржника. У зв'язку із цим вважає, що порушуються його права та законні інтереси.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Як на підставу заперечень відповідач зіслався на норми Закону України «Про виконавче провадження» та зазначив, що 18.04.2014 відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом №825/654/14 від 20.03.2014 про стягнення з позивача на користь держави боргу в розмірі 55153,93 грн. В ході примусового виконання дізнався, що 25.03.2014 року розстрочено виконання рішення суду по справі 825/654/14, у зв'язку з чим 12.05.2014 зупинено виконавче провадження до усунення обставин, які стали підставою для зупинення. Також вказав, що згідно частини четвертої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, арешт з коштів боржника не знімається. Отже, державний виконавець, на думку відповідача, при здійсненні виконавчих дій з виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду №825/654/14 від 20.03.2014, діяв в межах і у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Прокурор підтримав позицію представника відповідача та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутності.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника третьої особи.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та прокурора, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та є платником податків на додану вартість, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 106302 та Свідоцтвом НОМЕР_2 (а.с.38,39)

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 стягнуто з позивача податковий борг в розмірі 55153,93 грн. (а.с.7-8).

В подальшому Чернігівським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 25.03.2014 про розстрочку виконання постанови від 27.02.2014 із визначенням розміру щомісячного платежу - 5572,66 грн. (а.с.9-10).

18.04.2014 старшим державним виконавцем Деснянського ВДВС Чернігівського МУЮ Кульгейко Д.Ю. відкрито виконавче провадження № 43048320 про примусове виконання виконавчого листа, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом по справі № 825/654/14 за позовом Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 55153,93 грн., про що винесена відповідна постанова (а.с.11).

28.04.2014 Деснянським ВДВС Чернігівського МУЮ прийнято постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках: код фінансової установи 300023, назва фінансової установи ПАТ «Укрсоцбанк», номер рахунку НОМЕР_3, код валюти рахунку 980; код фінансової установи 300023, назва фінансової установи ПАТ «Укрсоцбанк», номер рахунку НОМЕР_4, код валюти рахунку 980; код фінансової установи 300346, назва фінансової установи ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві, номер рахунку НОМЕР_5, код валюти рахунку 980; код фінансової установи 353100, назва фінансової установи Полікомбанк», номер рахунку НОМЕР_6, код валюти рахунку 980; код фінансової установи 353586, назва фінансової установи Чернігів. РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Чернігів, номер рахунку НОМЕР_7, код валюти рахунку 980; код фінансової установи 353100, назва фінансової установи Полікомбанк», номер рахунку НОМЕР_8, код валюти рахунку 980; код фінансової установи 353100, назва фінансової установи Полікомбанк», номер рахунку НОМЕР_9, код валюти рахунку 980, в межах суми - 60 717,44 грн. (а.с.12).

12.05.2014 старшим виконавцем Деснянського ВДВС Чернігівського МУЮ Кульгейко Д.Ю. зупинено виконавче провадження, про що винесена відповідна постанова(а.с.24).

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 21.04.1999 року № 606 «Про виконавче провадження» (далі - Закон) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).

Відповідно до статті 1 Закону, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно частини першої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Нормою абзацу 1 частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження» чітко встановлено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Отже, державний виконавець спочатку має з'ясувати наявність коштів на рахунках боржника, а потім вирішувати питання щодо їх арешту.

Інформація, яка надана Полікомбанком (лист від 30.04.2014 № 1-06/809), ПАТ КБ «ПриватБанк» (лист від 06.05.2014 № 20.1.0.0.0/7-20140506/492) та ПАТ «Альфа-Банк» (лист від 07.05.2014 № 38907-22.3), судом до уваги не приймається, оскільки не містить даних про наявність відповідної суми на рахунках боржника(а.с.42, 43, 44). Тобто, відповідачем не здійснено всіх заходів, необхідних для виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника встановлений статтею 52 вищезазначеного Закону.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Частиною третьої статті 57 Закону передбачено, що постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Згідно з пункту 4.1.9 Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

Із наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень вбачається, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму, право на стягнення якої наявне в органах державної виконавчої служби, а у постанові про арешт коштів боржника вказується або номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Проте вказані відомості в постанові від 28.04.2014 відсутні.

Також сума боргу складає 55153,93грн. (а.с.22), але в оскаржуваній постанові арешт накладено в межах суми 60717,44грн.(а.с.47), при цьому відповідачем не доведено з яких міркувань він виходив, визначаючи цей розмір, та якими доказами це підтверджується.

Крім того, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 у справі № 825/654/14 розстрочено виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 із визначенням до сплати щомісячно - 5572,66 грн.

Таким чином, постанова про арешт коштів боржника від 28.04.2014 винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки не містить чітко встановлених сум на рахунках позивача, що підлягають арешту, арешт накладено в сумі, що становить більше, ніж сума заборгованості, та відповідачем не доведено належними доказами факт перебування на арештованих рахунках цієї чітко встановленої суми, а тому є протиправною і підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до частини другої статті 60 Закону, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

В силу положень частини п'ятої статті 60 Закону, арешт з майна чи коштів у незавершеному виконавчому провадженні може бути знятий за рішенням суду.

Крім того, згідно із п. 4.2.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 60 Закону, державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС.

Таким чином, за змістом положень наведених норм чинного законодавства, позивач має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна, а обов'язок державного виконавця зняти арешт у незавершеному виконавчому провадженні виникає з моменту надходження відповідного рішення суду.

Враховуючи наведені вище норми права, з метою відновлення порушених прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача зняти арешт, накладений постановою від 28.04.2014 Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, з рахунків, що знаходяться: у ПАТ «Укрсоцбанк» № НОМЕР_3, ПАТ «Укрсоцбанк» № НОМЕР_4, ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві № НОМЕР_5, Полікомбанк» № НОМЕР_6, РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_12, Полікомбанк» НОМЕР_10 та НОМЕР_11.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови не використав надані йому права у точній відповідності із законом, тим самим допустив порушення прав та законних інтересів позивача.

Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваного рішення.

Крім того, оскаржуване рішення не відповідає критеріям визначеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, позов підлягає задоволенню повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 158-163, 167, 181, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 28.04.2014 ВП № 43048320.

Зобов'язати Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції зняти арешт з розрахункових рахунків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), а саме:

код фінансової установи 300023, назва фінансової установи ПАТ «Укрсоцбанк», номер рахунку НОМЕР_3, код валюти рахунку 980;

код фінансової установи 300023, назва фінансової установи ПАТ «Укрсоцбанк», номер рахунку НОМЕР_4, код валюти рахунку 980;

код фінансової установи 300346, назва фінансової установи ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві, номер рахунку НОМЕР_5, код валюти рахунку 980;

код фінансової установи 353100, назва фінансової установи Полікомбанк», номер рахунку НОМЕР_6, код валюти рахунку 980;

код фінансової установи 353586, назва фінансової установи Чернігів. РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Чернігів, номер рахунку НОМЕР_7, код валюти рахунку 980;

код фінансової установи 353100, назва фінансової установи Полікомбанк», номер рахунку НОМЕР_8, код валюти рахунку 980;

код фінансової установи 353100, назва фінансової установи Полікомбанк», номер рахунку НОМЕР_9, код валюти рахунку 980.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002 в ГУДКС України в Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 73,08 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко