Decision № 39053587, 04.06.2014, Zaporizhzhia Regional Court of Appeal

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/778/2271/14 Головуючий у 1 інстанції Дацюк О.І.

Суддя-доповідач: Кухар С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2014 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, судді:Онищенко Е.Асуддів:Ломейко В.О. Кухаря С.В.при секретаріМосіній О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 01 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про вселення та зняття з реєстрації, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що позивачеві на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину належить 2/5 частини домоволодіння АДРЕСА_1. Співвласниками іншої частки домоволодіння є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 В належній позивачеві частині будинку зареєстровані та мешкають колишня дружина позивача - відповідач ОСОБА_6 та її донька від першого шлюбу - третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_10 Також в будинку фактично не мешкає, але формально з 2008 року зареєстрований відповідач ОСОБА_7

Посилаючись, що відповідач ОСОБА_6 перешкоджає йому вселитися в будинок, чим порушує його права, відповідно до ст. 391 ЦК України, просив вселити ОСОБА_5 в 2/5 частини домоволодіння по АДРЕСА_1, зняти з реєстраційного обліку відповідача ОСОБА_7

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 01 квітня 2014 року відмовлено в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Судом встановлено, що позивачеві ОСОБА_5 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину належить 2/5 частини домоволодіння АДРЕСА_1. Право власності на вказане нерухоме майно за позивачем зареєстровано в ОП ЗМБТІ 02.12.2004 року (а.с. 7,8).

Відмовляючи у задоволенні вимог щодо вселення, суд послався на недоведеність ОСОБА_5 того, що відповідачі чинять йому перешкоди в користуванні спірною квартирою, а тому прийшов фактично до висновку про їх передчасність.

Проте погодитися із таким висновком суду в частині вимог щодо вселення в квартиру не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вона підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 15, п.4 ч. 2 ст. 16, ст.ст. 386, 391 ЦК України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Статтею 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей.

Аналогічне положення закону передбачено і ст. 383 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом, позивач не заперечував, що у зв'язку з конфліктом з колишньою дружиною відповідачкою ОСОБА_6, він виїхав зі спірної частини будинку на тимчасове проживання до іншого житла, однак після цього, у нього виник намір проживати в будинку власником частини якого він є, потрапити до нього він не може, а у добровільному порядку до будинку його не пускають.

За вимогами ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Між тим, на порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України суд не надав належної правової оцінки зазначеним доводам позивача, поясненням самої ОСОБА_6, яка в тому числі колегії суддів вказала на те, що вона коли вселиться позивач боїться за здоров'я доньки, над якою за час спільного проживання знущався позивач, як і факту заперечення відповідачки проти задоволення позову про вселення позивача.

Крім того, відмовляючи у задоволенні вимог про вселення до належної ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності квартири, суд фактично обмежив позивача у здійсненні свого права власності, передбаченого законом.

Зважаючи на викладене, судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про вселення відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вказаної вимоги позивача в порядку захисту його прав, як співвласника будинку.

В іншій частині рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2014 року у цій справі скасувати в частині відмови в позові про вселення та ухвалити нове рішення в цій частині.

Позов ОСОБА_5 про вселення задовольнити.

Вселити ОСОБА_5 в 2/5 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1

Решту рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: