Court ruling № 39037239, 27.05.2014, Kharkiv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2014 р.Справа № 524/3021/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.04.2014р. по справі № 524/3021/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся з позовною заявою до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області (далі - відповідач), в якій просив суд визнати незаконними дії відповідача в частині нарахування та виплати в 2010 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому виплати за 2010 рік, а саме: матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

15 квітня 2014 року ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

На зазначену ухвалу суду позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України строк звернення до суду з адміністративним позовом та згідно з положенням частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 03 квітня 2014 року (відповідно до штемпеля на конверті) із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце в 2010 році.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В свою чергу, відповідно до ч. 3 зазначеної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Так, згідно з ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗУпП) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогами про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2010 рік.

Відповідно до ст. 1 Закону України " Про оплату праці" заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст. 2 Закону України " Про оплату праці" основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Зі змісту зазначених норм законодавства вбачається, що матеріальна допомога є складовою частиною заробітної плати працівника та виплачується в межах трудових відносин, а тому при зверненні до суду з зазначеними позовними вимогами, строк звернення встановлюється іншим законом, зокрема ст.233 КЗпП України, якою встановлено право звернення з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в своїх рішеннях від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) та № 9-рп/2013 (справа № 1-18/2013), даючи офіційне тлумачення ст.233 КЗпПУ, підтвердив (ч. 1 резолютивної частини рішення № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013)), що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник мас право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством,..., незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про недотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду є помилковим.

Таким чином, суд першої інстанції неправомірно залишив позов ОСОБА_1 без розгляду, чим порушив при винесенні рішення норми процесуального права, тому ухвала від 15.04.2014 р. підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.04.2014р. по справі № 524/3021/14-а скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та в силу ст. 211 КАС України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.