№ 38959521, 28.05.2014, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2014 року № 826/5824/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві звернулась до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про накладення штрафу від 16.04.2014 ВП №42357590.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивачем виконано виконавчий документ у строк даний державним виконавцем на добровільне виконання, отже відповідачем безпідставно накладено штраф за невиконання такого виконавчого документу.

Відповідач - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, проте явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що представник позивача не заперечував проти вирішення справи в порядку письмово провадження, оскільки відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибув, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у м. Києві перебуває виконавчий лист №826/2294/13-а виданий Окружним адміністративним судом м. Києва 18.02.2014 про зобов'язання Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві повторно розглянути декларацію ОСОБА_1 про готовність об'єкта до експлуатації з урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: "Совтрансавто-Холдинг проти України", № 48553/99, § 77, від 25.07.2002; "Україна-Тюмень" проти України", № 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавчий лист, виданий судом є виконавчим документом, на підставі якого державною виконавчою службою здійснюється примусове виконання рішень (стаття 17 Закону України "Про державну виконавчу службу").

Частиною 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у м. Києві від 11.03.2014 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа.

Листом від 26.03.2014 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві повідомила державного виконавця про виконання вказаного вище виконавчого листа та просила про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з виконанням судового рішення в повному обсязі.

Проте, постановою від 16.04.2014 на Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (боржника) накладено штраф за невиконання вказаного вище виконавчого листа.

Позивач не погоджується з постановою про накладення штрафу та зазначає, що виконавчий документ ним виконано в повному обсязі.

Щодо твердження позивача, що виконавчий документ ним виконано добровільно в повному обсязі суд зазначає наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/2294/13-а зобов'язано Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві повторно розглянути декларацію ОСОБА_1 про готовність об'єкта до експлуатації з урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (стягував) в 1999 році збудовано садовий будинок в садівницькому товаристві.

10.01.2013 ОСОБА_1 подала до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві заяву разом з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до п. 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» 9. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до 31 грудня 2013 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж приймають в експлуатацію:

- індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року;

- збудовані до 12 березня 2011 року:

- громадські будинки I і II категорій складності;

- будівлі і споруди сільськогосподарського призначення I і II категорій складності.

Порядок прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року N 91 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж.

Згідно із пунктами 3.1, 3.2, 3.5 Порядку прийняття в експлуатацію об'єктів здійснюється безоплатно Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами (далі - Інспекції) за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Замовник або його уповноважена особа подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, до якої додаються: два примірники заповненої декларації; звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта з висновком про їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації; засвідчені в установленому порядку копії: документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт; технічного паспорта, виданого бюро технічної інвентаризації.

Заява про прийняття в експлуатацію об'єкта підписується також співвласниками земельної ділянки та зазначеного об'єкта (у разі їх наявності).

Інспекція повертає декларацію замовнику, якщо вона подана чи оформлена з порушенням вимог, установлених цим Порядком.

Повернення декларації з інших підстав не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, як до 31.12.2013 так і після вказаної дати прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Враховуючи викладене, належним виконанням вказаного вище виконавчого листа, на думку суду є реєстрація поданої ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві декларації про готовність об'єкта до експлуатації або прийняття рішення про відмову у реєстрації такої декларації.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач повідомляє державного виконавця, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації подана ОСОБА_1 направлена позивачем до Державної архітектурно-будівельної інспекції України з проханням розглянути питання щодо внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про готовність об'єкта до експлуатації.

З матеріалів справи вбачається, що станом на час вирішення справи, декларація про готовність об'єкта до експлуатації подана ОСОБА_1 не зареєстрована та/або не прийнято рішення про відмову у реєстрації такої декларації.

З системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем (боржником) не виконано вказаний вище виконавчий документ.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що . Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України «про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Враховуючи, що позивачем (боржником) у встановлений державним виконавцем строк не виконано виконавчий документ, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу від 16.04.2014 ВП №42357590 прийнята відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Як передбачено частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві посилання позивача є необґрунтованими, та, відповідно, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 122, 160-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда