Court ruling № 38951127, 22.05.2014, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/776/14

Категорія: 10.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі апеляційну скаргу Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року у справі за позовом Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва до ОСОБА_1 про стягнення надміру отриманих коштів,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014 року Центральний районний центр зайнятості звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру отриманих коштів в якості допомоги по безробіттю в сумі 3459,10 грн.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2014р. відмовлено у відкритті провадження у вказаній адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Центральний районний центр зайнятості подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу від 24.03.2014р. скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильних дій суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі Миколаївський окружний адміністративний суд виходив з відсутності у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції. Зазначена позиція суду ґрунтується на тому, що фактично предметом спору є вимога до фізичної особи про відшкодування шкоди за відсутності публічно-правового спору. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що центр зайнятості, звертаючись із вимогою про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними, здійснює владні управлінські функції на виконання повноважень у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування та діє як суб'єкт владних повноважень у розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України.

Оскільки в даному випадку спір виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізував у спірних правовідносинах наданих йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно повернення коштів, виплачених позивачу в якості допомоги по безробіттю, то, на думку колегії суддів, справу за даним позовом належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково застосував норми процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до п.4 ч.1 ст.204 КАС України, це є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали з постановленням нової про направлення позову до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 197, 199, 204, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року скасувати.

Позов Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва до ОСОБА_1 про стягнення надміру отриманих коштів направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.