Court ruling № 38878673, 23.04.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2014 р. м. Київ К-29988/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Маріуполі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року

у справі № 2а-8465/10/0570

за позовом Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління»

до Державної податкової інспекції у місті Маріуполі Донецької області

про визнання недійсним рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Комунальне підприємство «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Маріуполі Донецької області (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18 вересня 2009 року № 0001232304.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2010 року позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001232304 від 18 вересня 2009 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Маріуполі Донецької області, посилаючись на порушення першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Маріуполі Донецької області була проведена виїзна планова перевірка КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складений акт № 452/23-2/05393725 від 07 вересня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали у наданні послуг зі стоянки автотранспорту без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 1224,48 грн.

18 вересня 2009 року ДПІ у м. Маріуполі Донецької області на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0001232304, яким на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» штрафні (фінансові) санкції у сумі 6122,40 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом було пропущено строк застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій, визначений статтею 250 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з пункту 3.7.4 акту перевірки, порушення позивачем вимог пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: надання послуг зі стоянки автотранспорту без застосування реєстратора розрахункових операцій загальною вартістю 1224,48 грн. мали місце у березні та квітні 2008 року.

Разом з цим, оспорюване рішення № 0001232304 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій було прийняте податковим органом 18 вересня 2009 року.

За своєю суттю передбачені статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» штрафні (фінансові) санкції є адміністративно-господарськими санкціями, а тому їх застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України.

Згідно положень частини 1 статті 238, частини 1 статті 250 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків; адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що порушення органом державної податкової служби строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України, є підставою для задоволення позовних вимог про скасування такого рішення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Маріуполі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна