Decision № 38800764, 13.05.2014, Poltava Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1622/11051/2012

Номер провадження 22-ц/786/1199/14

Головуючий у 1-й інстанції Сорока К. М.

Доповідач Хіль Л. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Хіль Л.М.

суддів: Кузнєцової О.Ю., Чічіля В.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 15 квітня 2013 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про звернення стягнення

зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання договору поруки недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом та просив в рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором №КТН3АК00570094 від 27 лютого 2008 року витребувати у ОСОБА_1. та передати йому автомобіль ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1; комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1; звернути стягнення на предмет застави автомобіль ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1; стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, солідарно 200 грн.

В обґрунтування позову вказував на те, що ОСОБА_1 згідно із кредитно-заставним договором № КТН3АК00570094 від 27.02.2008 року отримала кредит у розмірі 53594.00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15, 48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.02.2013року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанком» та ОСОБА_1 було укладено договір застави від 27.02.2008 року згідно якого вона надала в іпотеку рухоме майно, а саме автомобіль ВАЗ, модель: 21114 2008 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить їй на праві власності.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 20 липня 2012 року утворилась заборгованість на суму 25 917,89 грн, що є підставою для звернення стягнення на предмет застави.

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до . ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору поруки №КТН3АК00570094-П від 29 жовтня 2009 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, недійсним.

Ухвалою суду від 1 жовтня 2012 року вказані позови об'єднані для спільного розгляду.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава від 15 квітня 2013 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2014 року вказану ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 15 квітня 2013 року скасовано, а справа направлена до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 15 квітня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором № КТН3АК00570094 від 27.02.2008 року в сумі 25917.89 грн. витребувано у ОСОБА_1 та передано в заклад (володіння) шляхом вилучення ПАТ КБ «ПриватБанк»:

-Предмет застави- автомобіль ВАЗ, модель: 21114 рік випуску: 2008, тип ТЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1

-Комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу

Звернуто стягнення на предмет застави:. автомобіль ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Дане рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 та прохала його скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» - відмовити. Її позов задовольнити в повному обсязі.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а саме неврахування судом безпідставної зміни позивачем процентної ставки по кредиту та належного виконання відповідачем умов кредитного договору.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214, ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам.

Суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_1 згідно умов кредитно-заставного договору № КТН3АК00570094 від 27.02.2008 року отримала кредит у розмірі 53594.00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.02.2013року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави від 27.02.2008 року згідно якого відповідач передала в заставу автомобіль ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить їй на праві власності.

На забезпечення виконання умов кредитного договору 29.10.2009 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки на суму 200 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитно-заставного договору № КТН3АК00570094 від 27.02.2008 року, що є підставою звернення стягнення на предмет застави.

Колегія суддів не погоджується з такою позицією місцевого суду.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Таким чином, необхідною умовою набуття права на звернення стягнення на предмет застави є невиконання або неналежне виконання умов кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 60 кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» не надало суду жодних доказів неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитно-заставного договору № КТН3АК00570094 від 27.02.2008 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з наданих відповідачем квитанцій про сплату сум за кредитним договором, ОСОБА_1 належним чином виконувала умови кредитного договору № КТН3АК00570094 від 27.02.2008 року у відповідності із графіком погашення кредиту визначеному у додатку №1 до Кредитно-заставного Договору № КТН3АК00570094 від 27.02.2008 року.

Крім того, визначаючи заборгованість відповідача, позивач виходив з того що з 1 лютого 2009 року процентна ставка складає 27,12 %, що суперечить умовам договору та унеможливлює встановлення колегією суддів наявності у ОСОБА_1 заборгованості за догоговром.

Так, відповідно до 17.1.6 кредитно-заставного договору № КТН3АК00570094 від 27.02.2008 року процентна ставка за кредитом складає 15,48% річних.

Відповідно до п.6.3.1 Кредитно-заставного Договору № КТН3АК00570094 від 27.02.2008 року банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів у разі зміни кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % порівняно з курсом долара США до гривні, установленим НБУ на момент укладення договору, а також у разі зміни облікової ставки НБУ.

При цьому банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Відповідно до ч.4 ст. 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

Згідно із роз'ясненнями наданими у п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» При вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Ні в суді першої, ні апеляційної інстанції позивачем не було надано належних доказів надсилання на адресу ОСОБА_1 повідомлення про зміну з 1 лютого 2009 року процентної ставки за кредитним договором.

Таким чином, підвищення процентної ставки за Кредитно-заставним Договором № КТН3АК00570094 від 27.02.2008 було неправомірним, а отже виконання ОСОБА_1 умов вказаного договору з урахуванням первісної процентної стави слід вважати правомірним, а отже підстави для звернення стягнення на предмет застави відсутні.

Вимога апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо задоволення її позову до ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним не може бути задоволена.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» не був розглянутий по суті у суді першої інстанції, а тому апеляційна скарга в цій частині не може бути розглянута апеляційним судом.

Виходячи з викладеного, в наслідок неправильного застосування норм матеріального права та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, судом першої інстанції було ухвалено помилкове рішення про звернення стягнення на предмет застави, яке у відповідності до вимог ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1,4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 15 квітня 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про звернення стягнення - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Л.М. Хіль

Судді О.Ю. Кузнєцова

В.А. Чічіль