№ 3879540, 11.06.2009, Kyiv Commercial Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2009 № 50/92

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Капаловська Н.Є. ( довіреність б/н від 20.01.2009 р.)

від відповідача - Святогор О.А. ( довіреність б/н від 17.03.2009 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Новапак Плюс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.04.2009

у справі № 50/92 (суддя

за позовом ТОВ "Інтер-Пак"

до ТОВ "Новапак Плюс"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 90345,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 15.04.2009 року у справі №50/92 припинено провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 38 065,63 грн.; в іншій частині позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Новапак Плюс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Пак” основний борг в сумі 40 732,34 грн., 3% річних в сумі 1100,79 грн., інфляційні втрати в сумі 8012 грн., пеню в сумі 9054,10 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 970,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.04.2009 року у справі № 50/92 в частині задоволення позову про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, відмовивши в позові в цій частині. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції в рішенні допущено грубі арифметичні помилки. Судом першої інстанції встановлено, що сума основного боргу на час подання позову становила 78797,97 грн., виходячи з цієї суми, позивач нарахував суму інфляційних втрат, пені та 3 % річних. Під час розгляду справи відповідач сплатив банківськими переказами заборгованість в сумі 38 000 грн., тобто, сума основного боргу мала б зменшитися саме на цей показник. В рішенні суду зазначено, що позивач визнав суму основного боргу, яка складає 40 732,34 грн., однак для цього показника, необхідно, щоб відповідач сплатив 38037,80 грн. Відповідач вважає, що позивач помилився в обчисленні суми основного боргу на 37,80 грн. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач заявляв суми основного боргу, що різнилися одна від одної спочатку на 27,83 грн., а потім на 37,80 грн. Сторони по справі уклали графік № 23, предметом якого є відстрочка платежу за основним договором. Але суд першої інстанції не прийняв до уваги цей графік в якості доказу, який відстрочує платежі, мотивуючи це тим, що сума, зазначена у ньому, незрозуміла. В зазначеному графіку сторони узгодили суму основного боргу у розмірі 78770,14 грн. Суд першої інстанції проігнорував ту обставину, що відповідач, сплачуючи частково суму основного боргу, вказував у призначенні платежів саме погашення боргу за графіком № 23, а позивач приймав та не повертав такі платежі, зараховуючи їх саме в погашення боргу за договором. Зміна терміну розрахунків призводить до неможливості стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних. Будь-яких інших угод сторони не укладали.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими, оскільки існує заборгованість за укладеним договором поставки, графік погашення заборгованості № 23 не є належним доказом, оскільки у вказаному графіку не зазначено, що він є невід’ємною частиною основного договору поставки № 0106-1.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по договору поставки № 0106-1 від 01.06.2007 р. у розмірі 90 345,20 грн.

Під час розгляду справи позивач уточнив свої вимоги, відповідно до яких просив стягнути з відповідача 40 732,34 грн. боргу за основним договором, 3% річних в сумі 1100,79 грн., інфляційні втрати в сумі 8012 грн., пеню в сумі 9054,10 грн.

Оскарженим рішенням господарського суду першої інстанції в частині штрафних санкцій стягнуто з відповідача зазначений основний борг, 3 % річних, інфляційні втрати, та пеню, з тих підстав, що відповідач прострочив грошове зобов’язання за договором поставки № 0106-1 від 01.06.2007 р.

Апеляційний господарський суд вважає такий висновок суду першої інстанції необгрунтованим, у зв’язку з чим дане рішення підлягає зміні з огляду на наступне.

Встановлено, що 01.06.2007 р. між сторонами по справі було укладено договір поставки № 0106-1, відповідно до п. 1.1 цього договору продавець зобов’язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору картонні кутники ( далі – товар).

На підставі зазначеного договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 144 714,63 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач поступово розраховувався по зазначеному договору поставки, на час подання позову основний борг відповідача за договором складав 78797,97 грн.

Вбачається, що в додаток до основного договору сторони уклали графік погашення заборгованості № 23 (а.с.77), згідно з яким сторонами фактично змінено умови договору № 0106-1 від 01.06.2007 р. в частині оплати поставленої продукції та розміру заборгованості. Вказаний графік є невід’ємною частиною договору та укладений в тій самій формі, що і первісний договір, будь-яких інших угод сторони не укладали.

Відповідно до цього графіка сума основної заборгованості була розстрочена чотирма рівними платежами, а саме: до 26.02.2009 р. позивач відстрочив відповідачеві платіж на суму 10000 грн., до 20.03.2009 р. на суму 18000 грн., до 27.03.2009 р. на суму 40000 грн., і до 03.04.2009 р. на 10770,14 грн.

Остаточною датою погашення заборгованості згідно зазначеного графіка № 23 є 03.04.2009 року.

Матеріалами справи доведено, що на час прийняття рішення по справі сторони погодили розмір заборгованості в сумі 40732,34 грн. (акти звірки), що також підтвердив в судовому засіданні представник відповідача, і який не заперечував проти вказаного розміру заборгованості.

Колегія суддів вважає обґрунтованим, та таким, що відповідає вимогам п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, висновок господарського суду першої інстанції відносно припинення провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 38065,63 грн., який було сплачено відповідачем до прийняття рішення по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов’язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання, тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов’язання припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами(новація).

Згідно з ч. 4 ст. 604 ЦК України новація припиняє додаткові зобов’язання, пов’язанні з первісним зобов’язанням, якщо інше не встановлено договором.

При таких обставинах, колегія суддів дійшла висновку про те, що сторони фактично уклали зміни до основного договору поставки № 0106-1, погодившись на розстрочку платежів згідно з підписаним графіком погашення заборгованості № 23, вказаний графік є новацією тобто додатковою угодою, що в свою чергу припиняє нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені за основним договором.

До того ж, позивачем не заявлялись вимоги щодо стягнення 3 % річних, інфляційних втрат і пені, які виникли внаслідок недотримання умов графіку № 23, розрахунок штрафних санкцій проведений до лютого 2009 р., а з лютого 2009 року було погоджено вказану розстрочку платежів.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення 3 % річних, інфляційних втрат, пені, та відмови в цій частині позову.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м.Києва від15.04.2009 р. у справі №50/92 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1.”Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 38065,63 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Новапак Плюс” ( 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7 кор. 1/263, р/р 2600015111 в ВАТ „РайфазенБанк”Аваль” м. Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 34423557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Пак” (81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Д.Галицького, 74-А, р/р 2600001087088 в ПЛФ ВАТ „Кредо банк”, МФО 325365, код ЄДРПОУ 35056392) 40732, 34 грн., основного боргу, 407,32 грн. державного мита, 53,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних відмовити”.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Пак” (81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Д.Галицького, 74-А, р/р 2600001087088 в ПЛФ ВАТ „Кредо банк”, МФО 325365, код ЄДРПОУ 35056392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Новапак Плюс” ( 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7 кор. 1/263, р/р 2600015111 в ВАТ „РайфазенБанк”Аваль” м. Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 34423557) 90,83 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Справу № 50/92 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя

Судді

17.06.09 (відправлено)