Decision № 3876871, 13.05.2009, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/183

13.05.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД" про стягнення 205 057,64 грн.

Суддя Хоменко М.Г. Представники:

від позивача – Локшин А.В.

від відповідача –Герасименко В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернулося до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД" на користь позивача 205 057,64 грн. заборгованості (89 558,41 грн. основного боргу, 4 433,11 грн. інфляційних нарахувань, 436,65 грн. трьох процентів річних, 3 493,47 грн. пені, 107 136,00 грн. штрафу) за договором фінансового лізингу.

Позовну заяву 16.03.2009 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/183.

У відзиві на позовну заяву від 30.04.2009 № 30.04-01 відповідач проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову.

У зв’язку з оплатою відповідачем основного боргу, позивач 13.05.2009 подав заяву про зменшення позовних вимог на сплачені відповідачем кошти в розмірі 89 558,41 грн. Інші заявлені вимоги позивач залишив без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно й повно дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІБІАЙ Лізинг", яке з 29.09.2006 змінило свою назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", та Товариством з обмеженою відповідальністю "МСБУД" було укладено договір фінансового лізингу від 28.09.2006 № 28/09/06-5 (далі –договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікації до договору, а відповідач зобов’язався прийняти майно, своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки, передбачені договором.

На виконання умов договору позивач передав в користування відповідачу майно, яке є предметом лізингу, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі майна.

Згідно з п. 3.1 договору відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів.

Проте відповідач свої зобов’язання за договором щодо сплати періодичних лізингових платежів виконував не в повному обсязі.

На дату подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 89 558,41 грн., що не заперечується відповідачем.

Під час розгляду справи вказану заборгованість було повністю сплачено відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки відповідач суму основного боргу погасив з простроченням виконання грошового зобов’язання, позивач заявив про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та три проценти річних від простроченої суми.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі викладеної норми та розрахунку позивача з відповідача підлягає стягненню 4 433,11 грн. інфляційних нарахувань та 436,65 грн. три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені).

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення обов’язку зі своєчасної сплати лізингових платежів, сплата якої передбачено п. 11.2.1 договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.

За несвоєчасне виконання зобов’язання з відповідача підлягає стягненню 3 493,47 грн. пені відповідно до розрахунку позивача.

Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 107 136,00 штрафу згідно з п. 11.2.3 договору, яким передбачено, що за використання майна не за призначенням, невиконання обов’язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно п. 8.2.1 договору, порушення умов п. 14.7 договору відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі одного відсотку від загальної вартості майна на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

З огляду на те, що відповідач під час розгляду справи добровільно сплатив суму основного боргу, а також те, що заявлена сума штрафу надмірно велика порівняно із збитками позивача, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, до 10 000,00 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 18 363,23 грн. заборгованості (4 433,11 грн. інфляційних нарахувань, 436,65 грн. три проценти річних, 3 493,47 грн. пені та 10 000,00 грн. штрафу).

Згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню також 2 050,58 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 21555958, п/р 26005024750200, в АКІБ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005), а у випадку відсутності коштів – з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код ЄДРПОУ 33880354, п/р 26005300115839 в ПКФ ВАТ "ВіЕйБіБанк" в м. Києві, МФО 321637) 4 433 (чотири тисячі чотириста тридцять три) грн. 11 коп. інфляційних нарахувань, 436 (чотириста тридцять шість) грн. 65 коп. три проценти річних, 3 493 (три тисячі чотириста дев’яносто три) грн. 47 коп. пені, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 2 050 (дві тисячі п’ятдесят) грн. 58 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: