Court ruling № 3873765, 12.05.2009, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

№ К-8982/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

12 травня 2009 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченка А.О.

секретар судового засідання                Горбенко К.Л.

розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2007

у справі        № 5/2712-12/362А

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю „Терітал”

до                   Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про                 скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Львівської області від 14.12.2006 у справі №5/2712-12/362А, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Терітал" до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення №0001862321/0/32127198/11628 від 31.05.2006.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2007, скасовано постанову місцевого господарського суду та прийнято нове рішення, якимпозовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду другої інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2006.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 27202 грн. та штрафні санкції в сумі 13395,8 грн., прийнято на підставі акту перевірки № 42/23-2/32127198 від 15.05.2006, складеного за наслідками проведеної відповідачем планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 31.12.2005, якою встановлено порушення п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.5 пп.5.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок зайвого включення до складу валових витрат підприємства витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими документами в сумі 41063 грн., спрямованих на оплату послуг з перевезення та відсотків за борговими зобов'язаннями (кредиту), які не пов'язані з веденням господарської діяльності в сумі 67745 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2004-2005 роки в сумі 27202 грн., в тому числі: за 2 квартал 2004 року в сумі 5759 грн., за З квартал 2004 року в сумі 1017 грн., за 4 квартал 2004 року в сумі 4949 грн., за 1 квартал 2005 року в сумі 3846 грн., за 2 квартал 2005 року в сумі 4220 грн., за 3 квартал 2005 року в сумі 141 грн., за 4 квартал 2005 року в сумі 7270 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції погодився з висновками відповідача та відхилив доводи позивача про те, що одержані за кредитним договором № 6605к46 від 11.07.2005 кошти були спрямовані на придбання м'яса у ТОВ "М'ясопереробний завод "Добробут", оскільки позивачем не були представлені договори, на підставі яких була проведена закупка м'яса та не підтверджено факт використання кредитних коштів в процесі господарської діяльності, а платіжні доручення, подані позивачем, не містять відомостей про цільове використання кредитних коштів. До того ж, як на підставу відмови у задоволенні заявлених у справі вимог, місцевий господарський суд посилається на ту обставину, що позивачем не спростовано факти, викладені у вказаному вище акті перевірки.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи постанову господарського суду Львівської області, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що зазначені висновки суду не ґрунтуються на зібраних у справі доказах, оскільки по-перше, обов'язок доказування правомірності прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення покладається на відповідача, так як останній заперечує проти позову. По-друге, відповідач у справі не подав суду жодного доказу на підтвердження обставин порушень позивачем вимог податкового законодавства, зазначених в акті перевірки позивача, на підставі якого відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення. Проте, позивач надав місцевому господарському суду документи первинного бухгалтерського обліку, а також відповідний кредитний договір, які свідчать про підставу використання кредитних коштів та проведених між відповідними суб'єктами господарських операцій, витрати по яких відповідач виключив зі складу валових витрат позивача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду другої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до вказаного акту перевірки, позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту в період з серпня 2004 року по грудень 2005 року включно 67745,00 грн. сплачених відсотків за користування банківським кредитом з огляду на ту обставину, що у вказаний період позивачем неодноразово було надано ТОВ "М'ясопереробний завод "Добробут" поворотну фінансову допомогу.

Також в акті перевірки стверджується про порушення позивачем внаслідок здійснення вказаних вище фінансово-господарських операцій) вимог п.5.1, п.5.2, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки, на думку відповідача, суми нарахованих та сплачених відсотків за користування кредитними коштами не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача.

Відповідно до пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно кредитної угоди № 6бО5к4б від 11.07.2005, позивачу передбачено надання кредитних коштів з метою поповнення обігових коштів.

Вказані кошти були спрямовані на придбання м'яса у ТОВ "М'ясопереробний завод "Добробут", що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 11.07.2005, № 2 від 13.07.2005, № 3 від 27.07.2005, № 4 від 28.07.2005, № 6 від 09.08.2005, № 7 від 15.08.2005, № 8 від 16.08.2005 та № 10 від 05.09.2005.

Всі вказані платіжні доручення містять вказівку на підставу проведення оплати – “придбання м'яса” та місяця в матеріалах справи (а.с.32-38зв.).

Згідно акту перевірки (арк.16 акту), позивачем не було доведено документально суму валових витрат в розмірі 41063,00 грн., пов'язаних з наданням позивачу транспортних послуг третіми особами.

Проте, як встановлено судом другої інстанції, документами, що визначали право позивача на включення до складу валових витрат за перевірений період сум, сплачених за надання транспортних послуг, є платіжні доручення: № 92 від 22.04.2004р., № 86 від 08.04.2004р., № 199 від 02.08.2004р., № 86 від 27.12.2004р. та № 34 від 25.03.2005р. на загальну суму 41062,76 грн.

Згідно з пп.11.2.1 П.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг) , а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судом, позивач відніс витрати, пов'язані з наданням позивачу транспортних послуг третіми особами, по факту перерахування коштів згідно з вказаними вище платіжними дорученнями.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що, витрати позивача на сплату відсотків за користування кредитними коштами та надання транспортних послуг безпосередньо пов'язані з фінансово-господарською діяльністю позивача та підтверджуються документально.

Крім того, слід зазначити, що згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова задоволенню не підлягає, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 у справі №5/2712-12/362А– залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 у справі №5/2712-12/362А– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоГ.К. ГолубєваО.В.КарасьА.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар