Court ruling № 38702437, 14.05.2014, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1790/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С. К. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2014 року м. Київ

Київського апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Старової Н. Е.

суддів: Мєзєнцева Є. І., Чаку Є. В.

при секретарі: Приходько К. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІО-ЛЕ" (далі позивач, Товариство) до Державної виконавчої служби України (далі відповідач 1, ДВС), Київського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (далі відповідач 2) про скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІО-ЛЕ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України, Київського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції щодо скасування постанови про стягнення виконавчого збору № 31408850 від 21.08.2012 року, про відкриття виконавчого провадження № 41137313 від 11.12.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимоги відмовити повністю.

В судовому засіданні представники відповідачів підтримали апеляційну скаргу, а представник позивача заперечував проти її задоволення, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та вирішено її з належним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання до відділу примусового виконання рішень ДВС України, надійшов наказ господарського суду Полтавської області по справі № 3/117-09 від 10.01.2012 року про стягнення з позивача на користь ПАТ «Піреус Банк» коштів у розмірі 11 567 977,83 грн.

23.02.2012 року державним виконавцем відповідача 1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 31408850 (а. с. 44).

15.08.2012 року ПАТ «Піреус банк МКБ» як стягувачем, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», подано заяву про повернення виконавчого документа стягувачу (а. с. 15).

21.08.2012 року, на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України, винесено постанову № 31408850 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 1 161 297,78 грн (а. с 8).

07.11.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову ВП № 31408850 про повернення виконавчого документа стягувачеві та направлення на виконання до відповідного органу ДВС постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 31408850 від 21.08.2012 року (а. с. 16).

За зазначеною постановою державним виконавцем відповідача 2 була відкрита постанова ВП № 41137313 від 11.12.2013 року щодо стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 1 161 297,78 грн (а. с. 17).

Позивач, не погоджуючись з постановами відповідачів про скасування постанови про стягнення виконавчого збору № 31408850 від 21.08.2012 року, про відкриття виконавчого провадження № 41137313 від 11.12.2013 року, оскаржив їх в судовому порядку.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти виконавчий документ до виконання та відкрити виконавче провадження протягом трьох робочих днів з дня його надходження та винести постанову про відкриття виконавчого провадження. В даній постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Згідно з ч. 1 ст. 27 згаданого Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Слід зазначити, що відповідачами, в порушення передбачених Законом строків, не було розпочато та вчинено жодних дій примусового характеру, направлених на виконання рішення суду в примусовому порядку, передбачених ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження».

За правовою природою виконавчий збір є адміністративною відповідальністю (штрафом) за порушення вимог згаданого закону, зокрема за порушення строків, встановлених для самостійного виконання рішень майнового та немайнового характеру.

Витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення суду добровільно в установлений для цього строк і воно було виконано примусово. Тобто, умовою стягнення виконавчого збору є фактичне примусове виконання судового рішення, яке, як свідчать матеріали справи не відбулось.

Окремо слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувану у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Однак відповідна постанова була прийнята відповідачем 1 лише 07.11.2013 року, тобто більш ніж через рік після подання відповідної заяви, що є грубим порушенням Закону.

Враховуючи вищенаведене, та той факт, що боржник виконав рішення суду у добровільному порядку без примусового стягнення заборгованості, а стягувач відмовився від виконання, про що подав відповідну заяву від 15.08.2012 року, то постанова про стягнення виконавчого збору № 31408850 від 21.08.2012 року підлягає скасуванню.

При цьому, постанова про відкриття виконавчого провадження № 41137313 від 11.12.2013 року підлягає скасуванню, як наслідок скасування постанови № 31408850 від 21.08.2012 року.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач 1 в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 07.03.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.