Court ruling № 38528339, 04.03.2014, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

04.03.2014 Справа № 814/5199/13-а

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Птичкіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Управління соціального захисту населення Жовтневої районної державної адміністрації, вул. Янтарна, 61, м. Миколаїв, 54050 до відповідача:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про:стягнення коштів в сумі 291,60 грн.,В С Т А Н О В И В:

Управління соціального захисту населення Жовтневої районної державної адміністрації (надалі - Управління або позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (надалі - відповідач) надміру виплаченої допомоги одиноким матерям в сумі 291,60 грн.

Ухвалою від 13.01.2014 суд відкрив провадження у справі і призначив її розгляд на 30.01.2014. У зв'язку з неявкою сторін суд ухвалив відкласти розгляд справи на 13.02.2014. У судове засідання сторони повторно не прибули, у зв'язку з цим суд ухвалив відкласти розгляд справи на 04.03.2014. Повістка, яку суд направив відповідачу за адресою, що вказана у відповіді від 13.01.2014 сектору адресно-довідкової роботи, на запит суду (ар. с. 16), повернулася до суду без вручення, з відміткою пошти «за зазначеною адресою не проживає» (ар. с. 38-40). Частиною 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. За таких обставин суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, тому неприбуття його представника, відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, не є перешкодою для розгляду справи і її вирішення на підставі наявних у ній доказів.

04.03.2014 представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження (ар. с. 41-42).

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу було розглянуто у письмовому провадженні.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що відповідача було позбавлено материнських прав і припинено виплату грошової допомоги на дітей одиноким матерям (удовам, удівцям). Внаслідок проведеного перерахунку державної допомоги виникла переплата в сумі 291,60 грн.

Управління у позовній заяві посилається на пункт 49 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751, відповідно до якого суми державної допомоги сім'ям з дітьми, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, які впливають на призначення і виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно із законом.

Також позивач вказав, що відповідно до пункту 28 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250, у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно у встановлені строки, вирішується питання про їх стягнення у судовому порядку.

На думку суду, позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Так, відповідно до частин 1 і 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписам наведеної норми кореспондують положення частини 4 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз вказаної вище норми дає підстави для висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Статтею 11 Цивільного кодексу України, встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (стаття 1166 Цивільного кодексу України). Визначена у вказаній нормі Цивільного кодексу відповідальність є деліктною і застосовується лише при наявності певних, передбачених законом умов, а саме: наявність складу правопорушення, тобто - наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди - відповідача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина відповідача - заподіювача шкоди.

Оскільки позивачем заявлені до фізичної особи вимоги про відшкодування шкоди за відсутності публічно-правового спору, справа підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Така ж правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 18.06.2013 у справі № 21-204а13 і від 14.03.2013 у справі № 21-15а13, в яких містяться висновки про те, що вимоги органів пенсійного фонду України про відшкодування шкоди, заподіяної фізичними або юридичними особами, які не є суб'єктами владних повноважень, вирішуються в порядку цивільного або господарського судочинства.

Також суд приймає до уваги, що постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14.02.2014 № 2 був виключений пункт 16.2 постанови від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», яким передбачалось віднесення відповідної категорії справ до юрисдикції адміністративних судів.

Наслідками того, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі.

Керуючись статтями 128, 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі закрити.

2. Копію ухвали направити на адресу сторін.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд шляхом подання в 5-денний строк з дня проголошення отримання копії ухвали апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна