Decision № 38526302, 25.04.2014, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.04.14р. Справа № 904/826/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ Кабель", 04210, м.Київ, Оболонська набережна, 3, корп. 2А

до Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", 50066, м. Кривий Ріг, Жовтневий р-н, ПАТ "ЦГЗК"

про стягнення 104556,13 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача Слюта В.В. - представник за довіреністю від 14.01.2014 року за № 32/01

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТФ Кабель" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення основного боргу в сумі 54126,24 грн., пені у сумі 6896,13 грн., 3% річних у сумі 1512,57 грн., збитків у сумі 96147,43 грн., судового збору.

Позивачем 07.04.2014 року подано до суду клопотання від 05.04.2014 року про зменшення позовних вимог, в яких останній уточнює позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача збитків в сумі 96147,43 грн., пені в сумі 6896,13 грн., 3% річних в сумі 1512,57 грн., судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки № 2275-08-01 від 02.10.2012 року в частині своєчасної та повної оплати за поставлену продукцію та спричиненням відповідачем позивачу збитків внаслідок доведення якісності продукції.

Відповідач (відзив на позовну заяву від 02.04.2014 року за № 2342/18, доповнення до відзиву від 15.04.2014 року) посилаючись на те, що нарахування пені здійснено позивачем без врахування положень ст. 258 Цивільного кодексу України, тобто з порушенням річного строку позовної давності. Позивачем не доведено наявність всіх необхідних складових для доведення збитків, а саме наявність протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, його вини.

Відповідачем 07.04.2014 року подавалось клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання не задовольняється господарським судом Дніпропетровської області, оскільки відповідно до протоколу розбіжностей від 03.10.2012 року за № 3210 до договору № 2275-08-01 від 02.10.2012 року сторони змінили п. 9.2 вказаного договору та виклали його в наступній редакції: всі спори, розбіжності, вимоги і претензії, які виникають за даним договором або в зв'язку з ним, в тому числі відносно його укладення, виконання, порушення його умов, припинення або визнання його недійсним, підлягають вирішенню у відповідності з порядком, передбаченим законодавством України для господарських спорів.

Отже, сторони при внесенні змін до договору шляхом укладення протоколу розбіжностей від 03.10.2012 року за № 3210 відмовились від третейського застереження.

Ухвалою суду від 07.04.2014 року на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи № 904/826/14 продовжено терміном на 15 днів, а саме до 27.04.2014 року.

Позивач клопотанням від 18.04.2014 року про розгляд без представника сторони просив суд розглядати справу у засіданні 24.04.2014 року без участі представника ТОВ "ТФ Кабель".

Клопотання задовольняється господарським судом Дніпропетровської області.

Справа згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТФ Кабель", як постачальником, укладено договір № 2275-08-01 за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити матеріали на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються у специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 3.1 договору поставка ресурсів здійснюється видами транспорту, зазначеними у специфікаціях.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що строки поставки ресурсів зазначаються у специфікаціях; у випадку поставки ресурсів у відповідності з графіком - графік оформлюється в якості додатку до даного контракту, який є його невід'ємною частиною.

Право власності на ресурси та ризик випадкового знищення або ушкодження ресурсів переходить від постачальника до покупця від дати поставки ресурсів (п. 3.4 договору).

За приписами п. 4.1 договору поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені у специфікаціях і включать у себе всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою ресурсів.

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість ресурсів, поставка яких здійснюється згідно доданих до нього специфікацій (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору оплата за поставлені ресурси буде здійснюватись впродовж строку, зазначеного у специфікації, яка вираховується з моменту поставки ресурсів.

Даний договір діє до 31.12.2013 року; закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за даним договором (п. 10.5 договору).

Згідно п. 4 специфікації № 1, яка є додатком № 1 до договору № 2275-08-01 від 02.10.2012 року строк поставки: впродовж 60 календарних днів від дати 30% передоплати.

Пунктом 5 специфікації № 1, яка є додатком № 1 до договору № 2275-08-01 від 02.10.2012 року передбачені гарантійні умови: 12 місяців від дати поставки.

За умовами п. 6 специфікації № 1, яка є додатком № 1 до договору № 2275-08-01 від 02.10.2012 року строк оплати поставлених ресурсів: 30% передоплати, 70% впродовж 10 календарних днів за фактом поставки ресурсів.

Відповідачем в якості передоплати сплачено позивачу кошти в сумі 23196,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2000064924 від 17.10.2012 року (а. с. 108).

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача кабель TMH3S 0.6/1КV 3Х50+2G10+2Х2.5 у кількості 200 м на загальну суму 77323,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № РТ-0004190 від 18.12.2012 року, довіреністю від 17.12.2012 року за № 3235 (а. с. 22-23).

Як свідчать матеріали справи, 26.02.2013 року між позивачем та відповідачем укладено акт, згідно якого встановлено наступне: на момент огляду кабелю TMH3S 0.6/1КV 3Х50+2G10+2Х2.5, виробництва TF Cable (Польша), поставленого за договором № 2275-08-01 від 02.10.2012 року постачальником ТОВ "ТФ Кабель", наявні часткові ушкодження поверхневого слою на 65 погонних метрах в зв'язку з чим погоджено заміну кабелю в кількості 167 м (а. с. 29).

Позивачем, на виконання вищевказаного акту від 26.02.2013 року, поставлено на адресу відповідача кабель TMH3S 0.6/1КV 3Х50+2G10+2Х2.5 у кількості 167 м на загальну суму 64564,87 грн., що підтверджується видатковою накладною № РТ-0000268 від 26.02.2013 року, довіреністю від 21.02.2013 року за № 284 (а. с. 27-28).

Крім того, відповідач повернув позивачу згідно вищевказаного акту від 26.02.2013 року кабель TMH3S 0.6/1КV 3Х50+2G10+2Х2.5 у кількості 167 м на загальну суму 64564,87 грн., що підтверджується накладною на повернення від 27.02.2012 року (а. с. 44).

В порушення прийнятих на себе за договором зобов'язань відповідач розрахувався з позивачем по сумі основного боргу в сумі 54126,24 грн. після порушення провадження у справі № 904/826/14, що підтверджується банківською випискою станом на 14.03.2014 року (а. с. 78), тобто з порушенням строків оплати, встановлених п. 6 специфікації № 1, яка є додатком № 1 до договору № 2275-08-01 від 02.10.2012 року.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено наступне: зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

За приписами п. 7.2 договору за порушення, більш ніж на 30 календарних днів, строків оплати поставленої продукції відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 0,04% від заборгованості за кожен день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення.

При цьому, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено наступне: для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність - скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Положеннями ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 6896,13 грн. за період з 26.02.2013 року до 09.06.2013 року, але в даних вимогах належить відмовити в зв'язку з простроченням позивачем річного строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення пені, оскільки відповідно до видаткової накладної № РТ-0004190 від 18.12.2012 року остаточний строк оплати відповідачем за отриману продукцію (70%) настав 28.12.2012 року, тобто останнім днем звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача пені є 28.12.2013 року, тоді як позовну заяву направлено ТОВ "ТФ Кабель" 30.01.2014 року.

Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1512,57 грн. за період з 26.02.2013 року до 31.01.2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В позовних вимогах про стягнення з відповідача збитків в сумі 96147,43 грн. належить відмовити виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з угод або внаслідок заподіяння шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазначала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

При цьому суд зважає на наступне: вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору, від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою. Для застосування деліктної відповідальності необхідною умовою є наявність складу цивільного правопорушення, які складаються із наступних елементів: противоправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди, збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), вини особи, яка заподіяла шкоду (збитки). Перші три елементи належать до об'єктивного складу правопорушення, а решта вина - є суб'єктивною стороною цивільного правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів (суб'єкти, об'єкти, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона), які утворюють склад цивільного правопорушення не може бути підставою для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі збитків (роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року за № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди").

При цьому, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Позивачем належним чином не доведено причинно-слідчий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Суд зважає на те, що позивачем не надано доказів наявності у Інституту Інноваційних Технологій EMAG повноважень та відповідної ліцензії на проведення експертиз та надання технічних висновків.

Окрім того, з наданого висновку Інституту Інноваційних Технологій EMAG за № 2912/2013, складений у червні 2013 року (п. 4 - а. с. 41) вбачається, що для здійснення випробувань був взятий зразок матеріалу з непошкоджених частин кабелю, якість якого і не ставилась під сумнів відповідачем, тоді як ушкоджена частина кабелю не перевірялась, тобто висновок Інституту Інноваційних Технологій EMAG за № 2912/2013, складений у червні 2013 року не може прийматись судом до уваги як належний доказ.

До матеріалів справи позивачем не надано доказів сплати суми збитків, які останній просить суд стягнути з відповідача, тобто не доведено їх фактичне понесення.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 22, 525, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (50066, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Жовтневий р-н, код ЄДРПОУ 00190977) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ Кабель" (04210, м. Київ, Оболонська набережна, 3, корп. 2, літ. А, код ЄДРПОУ 31188527) 1512 (одна тисяча п'ятсот дванадцять) грн. 57 коп. - 3% річних, 1112 (одна тисяча сто дванадцять) грн. 78 коп. - судового збору, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя С.П.Панна

Повне рішення складено - 29.04.2014 року.