№ 38524201, 05.05.2014, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2014 року № 813/2797/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

судді Карп'як О.О.

Гавдик З.В.

секретар судового засідання Шозда Г.В.

представників сторін:

від позивача - Правосудько О.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Ліквідаційної комісії Державного закладу «Городоцька районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства охорони здоров'я України та Головного державного санітарного лікаря Львівської області про визнання протиправним рішення та дій,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Ліквідаційної комісії Державного закладу «Городоцька районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства охорони здоров'я України та Головного державного санітарного лікаря Львівської області про визнання протиправним припису №2157/01 від 07.11.2012 року, який винесено без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення; визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення належного контролю за дотриманням законності під час винесення припису №2157/01 від 07.11.2012 року без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що при прийнятті спірного припису відповідачами не було забезпечено права позивача на участь у процесі прийняття рішення, оскільки за нею визнано право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1. При цьому, вважає позивач вищестоящі державні органи та посадові особи не здійснили належного контролю.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просить його задоволити.

Відповідачі явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, заперечень на позов не надали, хоча належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду у відповідності до положень ст.38 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.

Городоцькою районною санітарно-епідеміологічною станцією на підставі акта санітарного обстеження прибудинкової території від 06.11.2012 року було прийнято припис за №2157/01 від 07.11.2012 року, пунктом 6 якого приписано, розібрати аварійні без господарські споруди, вивезти будівельне сміття, провести благоустрій та огородити прибудинкову територію до 01.04.2013 року.

Як вбачається зі зміст позовної заяви позивач не погоджується із діями щодо демонтажу господарського приміщення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 8 ч.1 ст.3 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

За таких обставин, необхідною умовою для захисту особи у судовому порядку є наявність її порушеного суб'єктивного права з боку відповідача.

Як вбачається зі змісту спірного припису такий був спрямований на усунення звалища твердих побутових відходів та рідких нечистот на прибудинковій території квартирного житлового будинку АДРЕСА_1, мешканкою якого є позивач (підтверджується рішенням Городоцького районного суду Львівської області у справі за №2-347 2011р. від 30.11.2011 року).

При цьому, як вже зазначалось вище позивач не погоджується з приписом щодо розібрання безгосподарних споруд, що примикають до будівлі (плебанії РКЦ) по АДРЕСА_1, прийнятого без забезпечення її права на участь в процесі прийняття рішення, оскільки вона є мешканкою п'яти квартирного житлового будинку АДРЕСА_1 по цій самій вулиці.

В матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано, документів, які б дозволяли суду прийти до висновку про наявність у позивача будь-якого права на згадані безгосподарні споруди.

З огляду на викладене, можна прийти до висновку, що спірний припис не стосується прав позивача, а тому у суду відсутні правові підстави для визнання його протиправним.

Як наслідок, позивач не може бути учасником правовідносин які стосуються вищестоящого контролю.

При цьому, слід зазначити, що обставин правомірності прийняття спірного припису, то такі не підлягають дослідженню в цьому судовому процесі, з метою не допущення порушення правил преюдиційності.

З врахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 травня 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк