Court ruling № 38469554, 28.04.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2014 р. м. Київ К/800/64747/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Вербицької О.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013

у справі № 814/3242/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзас Україна»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013, позов задоволено визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.04.2013 №0003452260 та №0003442260.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транзас Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2010 по 30.06.2010 при здійсненні правових відносин з ТОВ «Міжнародна комерційно-посередницька компанія «АГЕНТІЯ ТРЕЙД», складено акт №189/22-600/19285560 від 28.02.2013, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп.3.1 ст.3, п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на суму 1 866 569,00 грн.;

- пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1 493 255,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 08.04.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003452260, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2333211,00 грн. (1866569,00 грн. - основний платіж та 466642,00 грн. - штрафні санкції);

- № 0003442260, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1866569,00 грн. (1493255,00 грн. - основний платіж та 373 314,00 грн. - штрафні санкції).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Судами встановлено, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Міжнародна комерційно-посередницька компанія «АГЕНТІЯ ТРЕЙД», підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: договорами, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, митними деклараціями.

На момент укладання та виконання договорів, ТОВ «МКПК «АГЕНТІЯ ТРЕЙД» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровано платником ПДВ, а відтак, мав право виписувати (видавати) податкові накладні.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «МКПК «АГЕНТІЯ ТРЕЙД», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення від 08.04.2013 №0003452260 та №0003442260.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) О.В. Вербицька (підпис) В.В. Кошіль