№ 38468982, 24.04.2014, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 904/9619/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський виробничий альянс"на постановувід 11.03.2014Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/9619/13за позовомПублічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський виробничий альянс"простягнення 926 192,16 грнВ судове засідання представники сторін не з'явилисьЗаслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський виробничий альянс" про стягнення 926 192,16 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення нежитлових приміщень загальною площею 6076,31 кв.м., розташованих за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Саранська, 93, за період з 05.03.2013 до 05.07.2013, що передані відповідачу за договором оренди нежитлового приміщення від 07.12.2011.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

07.12.2011 між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладений договір оренди нежитлових приміщень (далі - Договір). Відповідно до Договору (з урахуванням договорів № 1 від 01.02.2012 та № 2 від 08.04.2012 про внесення змін до Договору) позивач зобов'язується передати відповідачу в платне строкове користування (оренду), а відповідач зобов'язується прийняти від позивача в оренду нежитлові приміщення, що є частиною комплексу будівель та споруд загальною площею 6 076,31 кв.м., які знаходяться в належному орендодавцю комплексі будівель і споруд, розташованому за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Саранська, 93.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що об'єкт оренди передається орендарю для його використання в господарській діяльності у якості виробничих, складських та адміністративно-побутових приміщень.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 Договору, договір укладений на строк до 30.11.2013.

Загальний розмір орендної плати за один місяць користування об'єктом оренди становить 96 478,35 грн, крім того ПДВ 20 % - 19 295,67 грн, а всього з ПДВ - 115 774,02 грн.

07.12.2011 об'єкт оренди був переданий позивачем та відповідно прийнятний відповідачем на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна.

Починаючи з січня 2012 року відповідач кожного місяця в порушення умов Договору сплачував орендну плату лише частково, у зв'язку з чим за період з січня 2012 року по лютий 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 324 209,67 грн.

Пунктом 11.3.1 Договору передбачене право орендодавця припинити Договір в односторонньому порядку у випадку, якщо орендар порушив строки по сплаті орендної плати, встановлені п. 4.5 Договору більше, ніж на 30 календарних днів.

За твердженням позивача, останній направив відповідачу повідомлення про розірвання Договору від 14.12.2012 за № 1-2/12/3721, яке відповідач отримав 22.01.2013. Таким чином, на думку позивача, у відповідності до п. 11.3.3 Договору, Договір є розірваним з 22.02.2013.

Враховуючи відсутність будь-яких повідомлень від відповідача щодо повернення об'єкту оренди після припинення Договору, 28.02.2013 комісією у складі двох працівників позивача здійснене входження до об'єкту оренди. Здійснивши огляд об'єкту оренди з фіксуванням його стану, працівниками позивача було встановлено, що станом на 28.02.2013 об'єкт оренди до повернення з оренди та передачі його за актом приймання передачі не готовий, про що складений відповідний акт, від підпису якого представники відповідача відмовились.

Відповідно до п.7.1 Договору об'єкт оренди повертається орендарем орендодавцю протягом 10 днів з моменту закінчення строку дії Договору чи з моменту його дострокового припинення. Таким чином, у відповідності до п. 7.1 Договору орендар був зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю до 04.03.2013, але на момент звернення позивачем до суду не повернув і продовжує всупереч умовам Договору користуватись об'єктом оренди.

Згідно з ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, мотивуючи позовні вимоги зазначеним вище, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати, визначеної п. 4.1 Договору, за період з 05.03.2013 до 05.07.2013 у розмірі 926 192,16 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог у поданому до суду відзиві від 05.02.2014, в якому зазначає про наступне.

Листи (повідомлення) про розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 07.12.2011 відповідач не отримував, а позивач не надав належних доказів, які б спростовували дане твердження.

А тому, строк дії Договору закінчився 30.11.2013 відповідно до п. 3.2 Договору.

Таким чином на дату подання позовної заяви, у позивача відсутній предмет спору.

Заявлений позивачем розмір орендної плати не відповідає умовам Договору.

Крім того, у квітні 2012 року, позивач передав частину приміщень, якими до цього часу користувався відповідач, в оренду ТОВ "УТК "Флагман". Даний факт відображений в договорі № 2 від 08.04.2012 про внесення змін до Договору.

Приміщення, яке позивач передав ТОВ "УТК "Флагман" знаходиться в середині приміщень, якими користується відповідач на підставі Договору. Тобто, ТОВ "УТК "Флагман" міг дістатися до свого орендованого приміщення лише через приміщення відповідача.

Таким чином, з квітня 2012 року відповідач був позбавлений можливості користуватися частиною приміщення за їх цільовим призначенням, а саме: Літ. 02-1: № БТІ 139 площею 444,8 кв.м. та Літ. 0-2: № БТІ 133 площею 1096,3 кв.м., з вини позивача.

Спір щодо сплати орендної плати відповідачем, щодо розміру орендної плати та усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом звільнення безпідставно займаних нежитлових приміщень, їх повернення з незаконного користування розглядається Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/2863/13 (суддя Н. Петренко), чергове засідання призначено на 24.02.2013 на 11:00.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище обґрунтування, відповідач зазначає про те, що, по-перше, на дату розгляду справи в суді у позивача відсутній предмет спору, а по-друге, розмір орендної плати за Договором є спірним, а спір щодо розміру орендної плати вже розглядається в іншій справі, іншим суддею.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2014 (суддя О.Васильєв) провадження у справі № 904/9619/13 зупинене на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України до вирішення по суті спору у справі № 904/2863/13, що розглядається Господарським судом Дніпропетровської області.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 (колегія суддів: А. Дмитренко, А. Прокопенко, В. Крутовських) ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2014 скасована, справа передана на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області з огляду на наступне.

Наявність у провадженні господарського суду справи № 904/2863/13 жодним чином не перешкоджає з'ясуванню судом першої інстанції обставин у даній справі, оцінці наданих сторонами чи зібраних судом доказів, тобто фактичному розгляду справи і винесенню остаточного рішення, та не свідчить про неможливість розгляду господарським судом даної справи.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, просить постанову скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Предмет позову у справі № 904/2863/13 про стягнення заборгованості з орендних платежів та усунення перешкод у користуванні майном та предмет позову про стягнення неустойки за прострочку повернення майна з оренди, засновані на спільних обставинах, зокрема щодо припинення договору оренди та розмірі орендних платежів. Такі обставини можуть встановлюватися судом як по одній, так і по іншій справі, порушених господарським судом. Однак, паралельна оцінка одних і тих же обставин справи у різних провадженнях, суперечить преюдиції встановлених раніше обставин справи.

Зважаючи на те, що позовне провадження про стягнення боргу з орендних платежів та усунення перешкод у користуванні майном, що було предметом оренди, порушене раніше позовного провадження про стягнення неустойки у відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК України, зупинення провадження у справі про стягнення неустойки, відповідає вимогам ст. 79 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський виробничий альянс" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 скасувати.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2014 залишити без зміни.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський виробничий альянс" 609,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк