Справа № 500/1323/14-ц
Провадження № 2/500/1278/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 квітня 2014 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,
при секретарі - Сирбу Г.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за ним, як спадкоємцем за законом першої черги, право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, мотивуючи тим, що приватним нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що право власності не зареєстровано, з 11.10.2004 року право власності підлягало реєстрації в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягає на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування квартири від 27.07.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 3750.
Згідно до ст. 1216 ЦК України - спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 31.07.2012 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після смерті ОСОБА_3 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить квартира АДРЕСА_1.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України - у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) № 31255886 від 02.08.2012 року, наданої приватним нотаріусом ОСОБА_5, інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутня.
Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_3 являється:
- син ОСОБА_2, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим 11.10.1960 року бюро записів актів громадянського стану виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради депутатів трудящих Одеської області;
Інших спадкоємців, які заявили свої права на спадкове майно, немає.
Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Як встановлено в судовому засіданні, у встановлений законом строк ОСОБА_2 у відповідності до вимог ч.1 ст. 1269 ЦК України звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_5 з заявою про прийняття спадщини, що підтверджено відповідною заявою від 02.08.2012 року, тобто вважається таким, який фактично прийняв спадщину.
Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 03.12.2013 року за № 485/02-14 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що право власності не зареєстровано, з 11.10.2004 року право власності підлягало реєстрації в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 61 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 130,174,213-215, ЦПК України, ст.ст. 1220, 1222, 1261, 1269 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_2 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О. Я. Присакар
The court decision No. 38355342, Izmail City and District Court of Odesa Oblast was adopted on 17.04.2014. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find important information about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find useful information conveniently.
This decision relates to case No. 500/1323/14-ц. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: