Court ruling № 38290107, 20.03.2014, Dnipropetrovsk Administrative Court of Appeal

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2014 рокусправа № 804/6574/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року у справі №804/6574/13-а за позовом Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо нереальності здійснення господарської операції з контрагентом ТОВ «СА «Гетьман» оскільки правочини, за наслідками укладення яких, позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними. Наявні всі первинні документи.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013р. позов задоволено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову, прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що правочини укладені між позивачем та контрагентами, не спричиняють реального настання правових наслідків, з посиланням на результати перевірки контрагента позивача.

Заслухавши представників сторін, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо реальності здійснення господарських операцій та з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «СА «Гетьман» в грудні 2011р., за результатами якої складено акт №227/10/22-5-14310112 від 26.12.2012р.

Перевіркою порушення позивачем п. 198.12, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 11188,33грн. за грудень 2011р.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013р. №00000088813, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11188,33грн., 5594,17грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Спеціальне агентство «Гетьман» укладено Договір на створення і виготовлення поліграфічної продукції № 51208.11 від 09.12.2011 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Спеціальне агентство «Гетьман» зобов'язувалось розробити дизайн макетів та виготовити на їх основі поліграфічну продукцію.

Факт виконання ТОВ «Спеціальне агентство «Гетьман» робіт для позивача підтверджується актом здачі-прийому виконаних робіт від 26.12.2011 року.

Товар отриманий позивачем на підставі видаткової накладної № 57 від 26.12.2011 року.

ТОВ «Спеціальне агентство «Гетьман» виписало позивачу податкову накладну № 105 від 19.12.2011 року, яка оформлена у відповідності до податкового законодавства.

Позивач оплатив роботи ТОВ «Спеціальне агентство «Гетьман», що підтверджується копією платіжного доручення № 1519 від 20.12.2011 року та зазначено у акті перевірки.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для врахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо правосуб'єктності контрагентів позивача, відповідачем сумнівів не зазначено.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням дослідження всіх доказів у справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з контрагентом зроблено на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства, а також виконання договору підтверджено матеріалами справи.

Отже, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача із цим контрагентом, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року у справі №804/6574/13-а за позовом Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник