Court ruling № 38264833, 15.04.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року м. Київ К/800/38764/13

К/800/40087/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників та Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 р.

у справі № 825/387/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки»

до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників Державної податкової служби, Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання

протиправними дій,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» (далі - позивач, ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки») звернулось до суду з позовом до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників Державної податкової служби (далі - відповідач-1, Окружна державна податкова служба - Центральний офіс), Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - відповідач-2, Прилуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 року №0000024020. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 р. постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Окружна державна податкова служба - Центральний офіс, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі Прилуцька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційні скаргу відповідачів не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Прилуцька ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Роздрібторг» за травень 2012 року, за результатами якої складено акт №965/22-14333202 від 27.12.2012 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 96 040,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем-1 10.01.2013 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000024020, яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 96 040,00 грн. за основним платежем та 24 010,00 грн. за штрафними санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2012 року між Позивачем та ТОВ «Роздрібторг» укладено договір про надання послуг №4895 з надання послуг з організації, просування та управління руху продукції (тютюнові вироби) до споживачів позивача (Замовник) у пункті продажу ТОВ «Роздрібторг» (Виконавець) та сприяння підвищенню рівня обізнаності споживачів про переваги продукції замовника, забезпечення замовника інформацією про обсяги продажу тютюнової продукції, динаміку та фактори, що впливають на зміну обсягів продажу.

На виконання умов вказаного договору були оформлені відповідні документи: акти приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2012 року; зведені картки аудиту від 30.04.2012 року та від 31.05.2012 року; рахунки-фактури від 31.05.2012 року №СФ-0000042 та №СФ-0000054; податкові накладні від 31.05.2012 року №201 та від 31.05.2012 року №210; акт приймання-передачі обладнання від 22.06.2012 року; звіти про аудити точок ТОВ «Роздрібторг» за квітень та травень 2012 року; виписки з банку про проведені розрахунки.

Фактичне виконання умов договору від 01.04.2012 року №4895 фіксувалось працівниками Позивача за допомогою кишенькових персональних комп'ютерів шляхом занесення даних до електронної бази, обладнаних програмним забезпеченням Road Runner, про що складались звіти про аудити точок ТОВ «Роздрібторг» за квітень та травень 2012 року.

Крім того, 04.04.2011 року між позивачем та ТОВ «Інфопульс Україна» укладено договір про надання послуг від 04.04.2011 року №DA 1, за умовами якого ТОВ «Інфопульс Україна» зобов'язалося розробити для позивача рішення та надати інші послуги у сфері інформатизації, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги. На виконання умов вказаного договору розроблено програму Road Runner Projeсt, проведено бізнес-брифінг, навчання по роботі з системою Road Runner та проінструктовано працівників позивача з питань користування обладнанням.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Роздрібторг», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочину, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційні скарги відповідачів підлягають відхиленню, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників відхилити.

2.Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відхилити.

3.Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 р. залишити без змін.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов