Court ruling № 38264718, 10.04.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2014 р. м. Київ К/800/19485/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ПАТ "Родовід Банк" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі за позовом ПАТ "Родовід Банк" до Державної виконавчої служби України, Головного управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування постанови,

встановила:

У липні 2012 року ПАТ "Родовід Банк" звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби України, Головного управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.01.2012 ВП №30634725 та постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 03.10.2012 ВП №34519338.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року, в задоволенні позовних вимог ПАТ "Родовід Банк" відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій ПАТ "Родовід Банк" подало касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 28 вересня 2012 року до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м. Києві надійшла на виконання постанова №30634725 від 30.01.2012, про стягнення з ПАТ «Родовід Банк» на користь держави виконавчого збору у розмірі 4327796,95 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м. Києві від 03.10.2012 ВП № 34519338 відкрито виконавче провадження з виконання названої постанови.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що при здійсненні виконавчих дій та винесені оскаржуваних позивачем постанов відповідачем не було порушено положень Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ "Родовід Банк" з огляду на наступне.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва № 3/86 від 14.04.2011 повністю задоволенні позовні вимоги заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації в особі Головного фінансового управління Івано-Франківської обласної державної адміністрації та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»на користь Головного фінансового управління Івано-Франківської обласної державної адміністрації 42 801 136 грн. неповерненого вкладу, 476 833,52 грн. пені.

12 вересня 2011 року після набрання рішенням законної сили Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ, зі строком пред'явлення до виконання до 13.07.2012.

21 жовтня 2011 року відповідач звернувся до господарського суду із заявою про визнання наказу Господарського суду міста Києва № 3/86 від 12.09.2011 таким, що не підлягає виконанню в сумі 20 476 833,52 грн., при цьому посилаючись на те, що кошти у зазначеному розмірі у період з 19.07.2011 по 19.10.2011 були перераховані позивачу, тобто рішення в цій частині є виконаним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/86 від 20.12.2011 заяву Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» визнано наказ Господарського суду міста Києва №3/86 від 12.09.2011 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» 22 446 045,69 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної оцінки тій обставині, що з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва № 3/86 від 20.12.2011 станом на час відкриття виконавчого провадження та винесення оскаржуваних постанов про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.01.2012 ВП №30634725 та постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 03.10.2012 ВП№34519338 сума боргу, з якої слід було вираховувати суму виконавчого збору становила 20 831 923,83 грн. (43 277 969,52 грн. - 22 446 045,69 грн. = 20 831 923,83 грн.).

Також судами не було враховано того факту, що 10.06.2011 між Головним фінансовим управлінням Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» було укладено мирову угоду, якою сторони погодили механізм погашення заборгованості відповідача перед позивачем згідно графіку.

Водночас необхідно зазначити, що ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/86 від 27.03.2012 було розглянуто питання щодо правомірності винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.01.2012 ВП №30634725, яка є предметом розгляду у зазначеній справі.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що суди повинні були витребувати у сторін докази, які підтверджують або спростовують правомірність їхніх доводів і заперечень. Якщо сторони у справі таких доказів не надали або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Суди попередніх інстанцій названих вимог Кодексу адміністративного судочинства України не виконали у зв'язку з чим порушили норми процесуального закону.

Також судами в порушення норм процесуального права не було з'ясовано та враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, та вбачає необхідність витребування та дослідження нових доказів.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ПАТ "Родовід Банк" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі за позовом ПАТ "Родовід Банк" до Державної виконавчої служби України, Головного управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування постанови - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді О.І. Гаманко

А.Ф. Загородній