Court ruling № 38152188, 10.04.2014, Kyiv Commercial Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"10" квітня 2014 р. Справа №910/2164/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Рудченка С.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014р.

у справі № 910/2164/14 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФТЛАЙН-ІТ»

до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

про стягнення 113 899,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФТЛАЙН-ІТ» (далі-позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі-відповідач) про стягнення 113 899,00 грн. заборгованості за договором № 3-2/276-11 від 29.12.2011р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2014р. у справі № 910/2164/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 113 899,00 грн. основного боргу та судові витрати.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014р. у справі № 910/2164/14 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Вивчивши матеріали апеляційної скарги, суд встановив, що остання підлягає поверненню скаржнику з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Проте, до апеляційної скарги скаржником не додано доказів сплати судового збору. У апеляційній скарзі відповідач посилається на положення пункту 24 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору звільняється зокрема, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цього органу.

Повноваження Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України як центрального органу виконавчої влади визначені Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженим Указом Президента України від 31.05.2011р. № 633/2011 (далі - Положення про Мінрегіон України).

Підпунктом 9 пункту 5 Положення про Мінрегіон України передбачено, що Мінрегіон України з метою організації своєї діяльності здійснює претензійно-позовну роботу, звертається до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів, а також інтересів держави у відповідних сферах, а тому, на думку скаржника, до нього повинно бути застосовано положення пункту 24 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору.

Проте, колегія суддів не погоджується з даним твердженням скаржника, оскільки пунктом 24 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що пільга щодо звільнення від сплати судового збору застосовується до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України лише у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цього органу, тобто, органу управління виконавчої влади. Предметом спору у справі № 910/2164/14 є стягнення заборгованості за договором № 3-2/276-11 від 29.11.2012р., відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги із впровадження технологій безпаперового діловодства Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на базі системи електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису, а відповідач оплатити їх.

Отже, на думку колегії суддів, предмет спору у даній справі стосується організації внутрішньої діяльності Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, як юридичної особи.

Тобто, у даній справі Міністерство виступає у якості суб'єкта господарювання, а не органу управління виконавчої влади, а тому справа не є пов'язаною з питаннями, що стосуються повноважень Міністерства, як органу управління виконавчої влади.

Наведене не дає підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про повернення апеляційної скарги Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Згідно з ч. 4 ст. 97 ГПК України, після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

Керуючись ст. ст. 86, п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014р. у справі № 910/2164/14 з доданими до неї документами повернути Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

2. Матеріали справи № 910/2164/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію цієї ухвали надіслати сторонам.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.В. Агрикова

С.Г. Рудченко