04.04.2014
Справа № 482/1311/13-ц
РІШЕННЯ
Іменем України
04 квітня 2014 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді - Ітріна М.В.,
при секретарі Андреєвій Ю.В., за участю представника позивача Заливчого Я.В., представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" (далі - Банк) до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
15 липня 2013 року Банк звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 09.06.2007 р. між ним та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № NKXRRX10830096, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 1 464 грн, зі сплатою 12,00 % річних на суму залишку.
Вказали, що боржник свої зобов'язання по договору не виконує. Станом на 01.07.2013 р. заборгованість за кредитним договором склала 25 006,06 грн.
З посиланням на статті 526, 527, 530, 1054 ЦК України, просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у вказаній сумі, а також судові витрати по справі.
В судовому засіданні представник Банку надав новий розрахунок, за яким просив стягнути борг у сумі - 14 425, 41 грн і цивільний позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заявлені вимоги не визнав і просив в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що відповідач спірний договір не підписував, отже не є стороною у Договорі, а відтак, то й не зобов'язаний його виконувати.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи і перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, а в силу ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту положень ст. 1054 ЦК випливає, що банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 червня 2007 р. між Банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір за № NKXRRX10830096, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 1 464 грн, з процентною ставкою 12,0 % річних на суму залишку кредиту, на строк 18 місяців, тобто з кінцевим терміном повернення до 09 грудня 2008 р. Відповідач зобов'язаний був щомісячно у період з 05 по 10 число здійснювати погашення кредиту згідно графіку, але сумою не менше 124,53 грн.
В день укладення договору боржником була отримана кредитна картка, на рахунку якої знаходилась вищезазначена сума грошових коштів.
В день укладення договору боржником була отримана вказана сума кредиту готівкою.
Судом з'ясовано, що боржник свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого станом на 01 липня 2013 р. заборгованість, визначена в межах строків позовної давності склала - 14 425,41 грн, з яких:
заборгованість за тілом кредиту - 433,81 грн;
заборгованість по процентам за користування кредитом - 8 046,03 грн;
заборгованість по комісії за користування кредитом - 175,70 грн;
пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань - 5 087,09 грн;
штраф (фіксована частина) - 250 грн;
штраф (процентна складова) - 432,78 грн.
За правилами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За таких обставин, ураховуючи те, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав щодо стягнення у безспірному порядку з відповідача заборгованості за кредитним договором.
У порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України відповідач не надав суду жодних доказів, які би свідчили про не укладення ним спірного Договору з Банком, а тому його твердження з приводу цього не заслуговують на увагу.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов Банку задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" (р/р 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № NKXRRХ10830096, від 09 червня 2007 року в сумі - 14 425,41 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять п'ять гривень 41 коп.) гривень, що складається з:
заборгованості за тілом кредиту - 433,81 грн;
заборгованості по процентам за користування кредитом - 8 046,03 грн;
заборгованості по комісії за користування кредитом - 175,70 грн;
пені за несвоєчасність виконання зобов'язань - 5 087,09 грн;
штрафу (фіксована частина) - 250 грн;
штрафу (процентна складова) - 432,78 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" (р/р 64993919400001, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі - 243,60 (двісті сорок три гривень 60 коп.) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий
The court decision No. 38121821, Nova Odesa District Court of Mykolaiv Oblast was adopted on 04.04.2014. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find key data about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find useful data easily.
This decision relates to case No. 482/1311/13-ц. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: