Court ruling № 37933004, 19.03.2014, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6178/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Ганечко О.М.

Собківа Я.М.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2013 № 0001881702.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також при неповному з'ясуванні обставин справи, та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на порушення приписів п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України не зареєструвалась платником податку на додану вартість, а тому у неї не виникло право на віднесення сум до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 14 травня 2013 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2013, за результатами якої складено Акт перевірки №416/17-2/НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки від 14.05.2013 позивач оподаткування доходів, одержаних від господарської діяльності з 01.01.2011 по 31.03.2013, здійснювала на загальній системі оподаткування. Валовий дохід з 01.01.2011 по 31.12.2012 при роботі на загальній системі оподаткування формувався за рахунок коштів, отриманих від продажу товарів за готівковий розрахунок із застосовуванням реєстраторів розрахунковий операцій.

Згідно з поданими позивачем до Броварської ОДПІ звітами про використання РРО за період з 01.02.2011 по 31.01.2012 встановлено, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткування згідно з розділом 5 Податкового кодексу України склала 302239,00 грн. сукупного доходу, тобто перевищила 300000 грн. (без врахування податку на додану вартість).

Відповідно до вимог ст. 20, ст. 73, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, з метою встановлення достовірності даних податкової звітності, отримання письмових пояснень та їх документальних підтверджень Броварською ОДПІ на адресу позивача було надіслано запит від 29.03.2013 №3121/10/17-116.

Судом першої інстанції встановлено з адміністративного позову, що позивачем до контролюючого органу були надані письмові пояснення від 15.04.213 №15/04-1, якими податковий орган було повідомлено про наявність помилки у звіті про використання РРО за червень 2011 року, зокрема, до даного звіту була внесена сума виручки за травень 2011 року в сумі 25742,53 грн., в той час як сума розрахунків за червень 2011 року склала 24989,55 грн., тобто менше на 752,98 грн., ніж зазначено у звіті про використання РРО.

Разом з тим судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що вказані пояснення від 15.04.2013 ні відповідач, ні позивач до суду не подали, однак на на пояснення від 15.04.2013 посилається і відповідач, вказуючи, що даними поясненнями позивач підтвердила факт отримання готівкової виручки більше 300000 грн.

За наслідками проведеної перевірки Броварською ОДПІ згідно із п. 54. 3 ст. 54 Податкового кодексу України, податковим повідомленням-рішенням від 30.05.2013 № 0001881702 позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 67162,26 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями на суму 16790,56 грн.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Згідно з п. 181.1 ст. 181 ПК у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у т.ч. з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно із п. 183.4 п. 183 ст. 183 Податкового кодексу України, обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість підлягає особа, що переходить на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування, у разі якщо така особа відповідає вимогам, визначеним п. 181.1 ст. 181 розділу Кодексу. Датою переходу зазначеної особи на загальну систему оподаткування є дата її реєстрації як платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 183.2 ст. 183 ПК у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 цього Кодексу.

Пунктом 183.10 ст. 183 ПК передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається до органу державної податкової служби особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Розділу V ПК України.

Проаналізувавши зазаначені норми податкового законодавства, колегія суддів апеляційного суду вважає, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, і у випадках та порядку, передбаченими статтями 180 - 183 Розділу V Кодексу, не подала до органу державної податкової служби заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника податку на додану вартість без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на порушення приписів п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України з 01.02.2012, не зареєструвалась платником податку на додану вартість, і відповідно у неї не виникло право на віднесення сум до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Розділу II Кодексу у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Розділу II Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, висновок відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, що позивач занизила зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.02.2012 по 31.03.2013 на суму 67162 грн., що призвело до заниження різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 67162,26 грн. є правомірним.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що відповідачем неправомірно розрахована загальна сума коштів від здійснення операцій у розмірі 302239,00 грн за період з лютого 2011 року по січень 2012 року виходячи лише зі звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій без врахування ряду обставин.

Так, апелянт зазначає, що в процесі здійснення господарської діяльності протягомперевіряємого періоду, внаслідок впливу людського фактору, виникали неоднарозові випадки помилкового проведення продавцями сум розрахунків через РРО, у зв'язку з чим протягом лютого 2011 року по січень 2012 року позивачем були складені акти про скасування помилково проведеної через РР суми розрахунку, які містяться в матеріалах справи.

Дослідивши дані акти, колегія суддів приходить до висновку, що вони не можуть бути належним та допустимими доказами, з огляду на те, що в даних актах не зазначені дані документа, що встановлює особу покупця, а отже посилання апелянта на них є безпідставними.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.03.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю. Ключкович

Судді: О.М. Ганечко

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Собків Я.М.