Court ruling № 37863116, 20.03.2014, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16078/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є.

За участю секретаря судового засідання: Горячевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.13р. у справі №826/16078/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Ібіс-Україна» про скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень - рішень від 09.07.13р. №0000742230 та №0000752230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.13р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що господарські операції позивача з ТОВ «Ібіс-Україна» не мали товарного характеру, що встановлено актом Індустріальної МДПІ м. Харкова.

У судовому засідання апелянт підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги.

Представник третьої особи у судове засіданні не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету ПДВ та податку на прибуток з 01.03.10р. по 31.03.13р. за взаємовідносинами з ТОВ «Ібіс-Україна», за результатами якої сколено акт від 27.06.13р. №82/22-30/32306522.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 09.07.13р.:

№0000742230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 6 178 грн., в т.ч. основний платіж 4 942 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 2 471 грн.;

№0000752230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 6 488 грн., в т.ч. основний платіж - 5 190 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 2 595 грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень - рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог:

п. 201.1., п.201.2., п.201.4., п.201.6., п.201.7., п.198.6. Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ за травень 2012 року на суму 4 942 грн.;

п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2012 року на суму 5 190 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на висновках акта Індустріальної МДПІ м. Харкова, яким встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з придбання послуг з перевезення в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості послуг, правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі податкових накладних, акті прийому - передачі робіт та інших документів бухгалтерського обліку, які в їх сукупності розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Ібіс-Україна» (перевізник) укладено договір № ХА 12007 від 09.02.12р. транспортного перевезення, згідно умов якого експедитор доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України, згідно заявок та/або листа доставки, та/або листа забору, та/або маніфесту експедитора. Маршрут, найменування вантажу, кількість, спосіб перевезення та вимоги до транспортного засобу, особливі умови та інші умови виконання послуг оговорюються в Заявках, які додаються до договору та є його невід'ємною частиною.

На підтвердження факту придбаних послуг позивачем надано податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі послуг, які відповідають вимогам ст. 9 Закон N 996-XIV.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, отримуючи від господарюючих суб'єктів замовлення на перевезення їх продукції, за вищевказаним договором залучав для виконання робіт ТОВ «Ібіс-Україна», яке, у свою чергу, з метою забезпечення перевезень вантажів, також залучало інших перевізників.

При цьому, позивачем також надано рахунок контрагента за травень 2012 р., де по датам деталізовано кожне перевезення, номери транспортних засобів, маршрут, № маніфесту, листа доставки, відстань, з наданням до рахунку ТТН та листів відбору/доставки відносно відображених у ньому послуг, в яких відображено замовника, місце відбору продукції, час, місце доставки, час/дата доставки, вага вантажу, відомості про транспортні засоби, підр/перевізник «Ібіс-Україна», а також відмітки про прийняття вантажу за місцем доставки.

Крім того, згідно наявної у матеріалах справи нотаріально посвідченої заяви директора ТОВ «Ібіс-Україна» від 19.06.13р., останній підтвердив факт господарських відносин з позивачем у перевіряємий період. У заяві зазначено, що контрагент залучався до організації перевезень вантажів для ТОВ «Рабен Україна» та його клієнтів (ПАТ «АВК», ТОВ «Нестле Україна», ТОВ «Тарлев», ТОВ «Керхер», підприємство «Осрам», ТД ТОВ «Кристалл», ТОВ «Арікол» та інших підприємств). Для організації цих перевезень, як зазначається у заяві, залучались треті особи перевізники.

Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаної угоди мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо. Матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи, як і не містять будь-яких інших доказів на підтвердження неможливості вчинення вказаних господарських операцій.

На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Ібіс-Україна» належним чином зареєстрований як суб'єкт господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та як платник ПДВ, що не заперечується податковим органом.

Покликання апелянта на акт Індустріальної МДПІ м. Харкова, яким встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій не свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства; такий акт сам по собі не встановлює обставин, які свідчать про неможливість виконання контрагентом господарських операцій.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.13р. у справі №826/16078/13-а - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.13р. у справі №826/16078/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст ухвали складений: 24.03.14р

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.