Decision № 37715798, 20.03.2014, Commercial Court of the Autonomous Republic of Crimea

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

20.03.2014

Справа № 901/301/14

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Промислова Компанія», м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська Мехколона №8», м. Сімферополь

про стягнення 215 416, 31 грн. заборгованості

За участю представників:

від позивача – не з'явився

від відповідача – не з'явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна Промислова Компанія» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська Мехколона №8» про стягнення заборгованості за Договором в розмірі 218 209, 86 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.01.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначений на 04.02.2014 року.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором поставки в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка стала приводом для звернення позивача до суду.

07.03.2013 року позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути 192 168, 25 грн. – основного боргу, 1 302, 21 грн. – 3% річних5 599, 07 грн. – пені та 16 346, 78 грн. – штрафу.

Вказана заява прийнята судом до розгляду та подальший розгляд справи відбувається з врахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання, оскільки документи були відправлені на всі відомі адреси відповідача.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна Промислова Компанія» (продавець) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська Мехколона №8» (покупець) (відповідач) укладений договір поставки № 280801/12( а.с. 15-17).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки, продавець (постачальник) якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття його товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Поняття "зобов'язання" необхідно розглядати як правовідношення, зміст якого можуть складати декілька обов'язків разом з кореспондуючими ним повноваженнями, метою яких є товарне переміщення соціальних благ з майнової сфери боржника в майнову сферу кредитора.

Підпунктом 3 пункту 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до пункту 1 статті 4 -3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до пункту 1.1 в порядку та на умовах договору продавець зобов’язується передати у власність покупця товари, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити їх.

Сторони в пункті 5.1 договору погодили, що оплата товару здійснюється в строки, зазначені в специфікації.

У відповідності до специфікації ( а.с. 29), оплата здійснюється у розмірі 30% - передплати, 70% - протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

У відповідності до накладної № ю -00002003 від 22.04.2013 року позивачем поставлений, а відповідачем прийнятий товар на суму 18 786, 00 грн., крім того, 11.03.2013 року поставлено товару ще на 9914, 51 грн., 21.08.2013 року товар поставлений на суму 134 190, 00 грн. ( а.с. 24), 26.09.2013 року – на суму 33 744, 78 грн. ( а.с. 28), частково оплачено було 4 467, 04 грн., отже загальна сума заборгованості становить 192 168, 25 грн.

У відповідності до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підтвердження обов’язків за договором, відповідач частково оплатив суму заборгованості в розмірі

Невиконання відповідачем обов’язків за договором призвело до утворення заборгованості в розмірі 192 168, 25 грн., яка підтверджується матеріалами справи, отже підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 302, 21 3% річних.

Позивач наділений правом нараховувати санкції та відсотки лише на заборгованість по двом накладним.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за період з 21.09.2013 року по 31.12.2013 року повинна бути розрахована наступним чином :

134 190, 00 грн. х 51 день х 3%/365 днів = 562, 50 грн.

129 722,96 грн. х 51 день х 3%/365 днів = 553,77 грн.

33 744, 78 грн. х 67 днів х 3%/365 днів = 185, 83 грн.

Матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 1 302, 21 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 599, 07 грн. Пеня передбачена пунктом 7.1 Договору та обмежена подвійною обліковою ставкою НБУ за кожний день прострочення.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нарахування пені має бути здійснено так:

134 190, 00 грн. х 51 день х 13%/365 днів = 2 437, 48 грн.

129 722,96 грн. х 51 день х 13%/365 днів = 2 356, 34 грн.

33 744, 78 грн. х 67 днів х 13%/365 днів = 805, 25 грн.

Отже матеріалами справи підтверджується сума пені в розмірі 5 599, 07грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути 16 346, 78 грн. штрафу, який передбачений пунктом 7.2 договору та нараховується в розмірі 10 % від простроченої суми, що в даному випадку становить 16 346, 78 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачеві підлягає поверненню 282, 96 грн. судового збору в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір» через зменшення розміру позовних вимог.

Судовий збір покладається на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.03.2014р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повне рішення складене 20.03.2014 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 32-34, 49, 75, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська Мехколона №8» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Промислова Компанія» 192 168, 25 грн. заборгованості, 5 599, 07 грн. пені, 1 302, 21 грн. – 3% річних, 16 346, 78 грн. штрафу, 3 231, 25 грн. судового збору.

3. Повернути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Промислова Компанія» 282, 96 грн. судового збору.

4. Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М. Гризодубова