Court ruling № 37713026, 28.02.2014, Kharkiv Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22ц/790/1328/14 Головуючий І інстанції -

Справа: № 613/1831/13-ц Шалімов Д.В.

Категорія:трудові Доповідач - Костенко Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: Костенко Т.М.

суддів: Гальянової І.Г., Колтунової А.І.

при секретарі Старіковій К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою директора Краснокутської дитячої музичної школи Харківської області ОСОБА_2 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Краснокутської дитячої музичної школи, третя особа: ОСОБА_2, про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до Краснокутської дитячої музичної школи, третя особа: ОСОБА_2, про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 02 січня 2003 року вона була прийнята на посаду викладача Краснокутської дитячої музичної школи на 1 рік, але після закінчення строку трудові відносини тривали, ніхто зі сторін не вимагав їх припинення, а отже дія договору продовжилась на невизначений термін. 02 липня 2007 року ОСОБА_3 було переведено на посаду директора Краснокутської дитячої музичної школи, де вона працювала до звільнення, а саме до 30 квітня 2013 року, також була викладачем на 0,66 ставки, відповідно до вимог чинного законодавства. Згідно інструкції № 120 «Сумісництво та суміщення в державних закладах освіти» та Наказу Міністерства праці України «Про затвердження положення про умови роботи за сумісництвом в державних закладах» № 93, викладацька робота під час роботи керівником навчального закладу не є сумісництвом. Після звільнення з посади директора вона автоматично залишилась на посаді викладача на основному місці. 14 травня 2013 року директором Краснокутської ДМШ ОСОБА_2 був виданий наказ № 23-к про її педагогічне навантаження, яке залишилось в розмірі 0,66 ставки як викладача за сумісництвом. Наказом № 52-к від 30.08.2013 її було звільнено з займаної посади на підставі ст. 43 ч. 1 КЗпП України. Таке звільнення позивачка вважає незаконним та безпідставним. Підставою для звільнення як викладача за сумісництвом є виробнича необхідність. Відповідно до вимог, вона не була сумісником, а працювала на основному місці роботи. В результаті незаконного звільнення їй не було нараховано середньомісячну заробітну плату. З боку відповідача є порушення законних прав ОСОБА_3 на працю, які завдали позивачці моральних страждань, а саме: вона втратила душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя, була вимушена взяти в борг кошти в сумі 3000 грн., оскільки проживає сама та інших доходів не має.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачка не надавала до Краснокутської ДМШ трудової книжки та заяви про прийняття на роботу, тому не може вважатися такою, що працювала за основним місцем роботи.

Враховуючи викладене вище, позивачка просила поновити її на посаді викладача Краснокутської дитячої музичної школи, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6 642,27 грн., стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 9 000,00 грн. та матеріальну шкоду у розмірі 3 000,00 грн.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2013 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3 на посаді викладача Краснокутської дитячої музичної школи, стягнуто з Краснокутської дитячої музичної школи на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу, в сумі 7607,88 грн., допущене негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 1 992,68 грн., стягнуто з ОСОБА_2 на користь Краснокутської дитячої музичної школи заподіяну шкоду у розмірі 7607,88 грн., стягнуто з Краснокутської дитячої музичної школи на користь ОСОБА_3 завдану моральну шкоду в сумі 1000 гривень.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, директор Краснокутської ДМШ ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове по суті позовних вимог.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, ОСОБА_3 працювала в Краснокутській ДМШ згідно наказу № 1 від 02.02.2003 на посаді викладача теоретичних дисциплін, хормейстером терміном на 1 рік. Наказом № 07-к від 30.04.2013 ОСОБА_3 була звільнена з посади директора Краснокутської ДМШ згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України. Наказом №23-к від 14.05.2013 за позивачем залишено педагогічне навантаження у розмірі 0,66 ставки як за викладачем сольфеджіо та хору за сумісництвом. Відповідно до наказу № 52 від 30.08.2013, ОСОБА_3 було звільнено з посади викладача за сумісництвом з 02 вересня 2013 року у зв'язку з необхідністю надати повне навантаження основному працівнику згідно ст. 43 п.1 КЗпП України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині поновлення на роботі, районний суд із посиланням на Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 р. N 43, виходив із того, що ОСОБА_3 приймалася на роботу на посаду викладача теоретичних дисциплін, хормейстера. Перебуваючи на посаді директора Краснокутської ДМШ і продовжуючи викладати, вона не була сумісником. Після звільнення з посади директора, позивач залишилась працювати викладачем на основному місці роботи.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Відповідно ч.ч. 1. 2 ст. 235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно п. 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два місяці, що передували звільненню. Для розрахунку середнього заробітку суд приймає довідку відповідача.

Судова колегія вважає, що районний суд обґрунтовано дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахованого за відповідними нормативними документами, а також стягнення з винної особи матеріальної шкоди, заподіяної установі неправомірними діями.

Погоджується судова колегія також і з висновком суду першої інстанції в частині часткового задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки доказам по справі в цій частині дана об'єктивна оцінка і зроблений вірний висновок.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи, викладені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 319, 218 ЦПК України, судова колегія, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу директора Краснокутської дитячої музичної школи Харківської області ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -