Court ruling № 37709852, 17.02.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/2323/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.04.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.12.2010

у справі № 2-а-1904/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Пром»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва

про визнання недійсним акту про анулювання свідоцтва платника ПДВ, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.04.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.12.2010, позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано акт Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва від 17.02.2010 № 34/15-220 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартітсь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма - Пром» з моменту його складання - 17.02.2010. Скасовано анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма - Пром».

Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Миколаєва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилаючись на п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач вказує, що встановлений ним факт відсутності суб'єкта господарювання за місцезнаходженням є іншою причиною у розумінні вищезгаданої норми, що дає підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для складання акту від 17.02.2010 № 34/15-220 про анулювання реєстрації свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма - Пром» слугували висновки податкового органу про відсутність позивача за місцезнаходженням згідно із запискою від 15.02.2010 № 167/15-18/36536161 та повідомленням від 12.02.2010 № 780/8, а також завищення податкового кредиту, встановлене системою контрагент, в сумі 2147, 2 грн. У відповідності до відмітки на вказаному акті позивача виключено з реєстру платників податку на додану вартість з 18.02.2010.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що чинним податковим законодавством не передбачено можливості анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з причин відсутності суб'єкта підприємницької діяльності за його місцезнаходженням або виявлення розбіжностей по системі контрагент.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.

Пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон) зазначено, що реєстрація діє до дати її анулювання, та наведено виключний перелік такого анулювання, який не підлягає розширеному тлумаченню.

У відповідності до п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону підставою анулювання визначено випадки, за яких особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Пункт 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР, зокрема п.п. «в» цього пункту, на який посилається податкова інспекція, не передбачає такого випадку для анулювання реєстрації платника податків як факт реєстрації платником податку на додану вартість особи, в т.ч. філії, яка за висновками відповідача не могла бути зареєстрована таким платником.

Податковий орган мав право анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість на підставі п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР виключно у випадках, які визначені у ньому.

Відповідно до п.п. «в» пункту 9.7. статті 9 Закону № 168/97-ВР підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартістю є реєстрація особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, платником єдиного податку або набуття такою особою статусу суб'єкта інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

При цьому словосполучення «з будь-яких інших причин» законодавцем вжито у такій граматичній конструкції як «особа, зареєстрована як платник податку, стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин». Так, відповідними підставами для звільнення особи, зареєстрованої платником податку на додану вартість, може бути судове рішення, нормативний або інший акт компетентного органу, внаслідок якого платник податку на додану вартість втрачає обов'язок з нарахування та/або сплати цього податку.

Отже, п.п. «в» пункту 9.7. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» містить вичерпний перелік випадків, за яких податкова інспекція анулює реєстрацію платника податку на додану вартість, до якого не входить такий випадок як наявність будь-якої іншої причини, що не визначена у цьому Законі.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва залишити без задоволення, а на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун