№ 37664813, 25.02.2014, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р. Справа № 804/2309/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 7213,12 грн., -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2014 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 незаконно виплачену допомогу по безробіттю в період з 16.04.2013 р. по 13.09.2013 р. в сумі 7061,56 грн. та кошти, виплачені на навчання в сумі 151,56 грн., всього 7213,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 з метою отримання виплат державних коштів, в якості допомоги по безробіттю, приховав факт, що він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа - підприємець з 29.05.1997 р.

Представник Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений згідно ст. ст. 35, 40 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу в письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд вирішив розглянути справу в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд робить висновок, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що 09.04.2013 р. ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська з заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

Згідно Довідки Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська від 07.02.2014 р., яка наявна у справі, ОСОБА_2 за період з 16.04.2013 р. по 13.09.2013 р. виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 7061,56 грн. Крім того, витрати на професійне навчання останнього за вказаний період склали 151,56 грн.

Ленінським районним центром зайнятості м. Дніпропетровська встановлено, що на час проведення зазначених виплат ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що не повідомив Ленінський районний центр зайнятості м. Дніпропетровська, у зв'язку з чим останній звернувся з позовом до суду.

Оглянувши витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.11.2013 р., копія якого міститься у справі, судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з 18.09.2013 р. перебуває в стані припинення за судовим рішенням в зв'язку з неподанням протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Отже з Витягу виходить, що судом встановлено, що ОСОБА_2 перестав займатися підприємницькою діяльністю (отримувати заробіток) та відповідно подавати органам державної податкової служби податкові декларації, документи фінансової звітності з 18.09.2012 р. до дати звернення до Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська (до 09.04.2013р.), тобто був безробітним.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Крім того в судовому засіданні представнику Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська запропоновано надати будь-які підтвердження отримання заробітку ОСОБА_2. Але останній заперечив про наявність будь-яких фактичних даних, які б підтвердили отримання ОСОБА_2 заробітку під час отримання допомоги по безробіттю. Проте стверджував, що ОСОБА_2 мав статус підприємця, тому права на отримання допомоги не мав.

Суд звертає увагу, що держава гарантує соціальний захист громадян, що включає право на забезпечення їх у разі безробіття з незалежних від них обставин. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (Конституція України ст. 46).

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що Ленінським районним центром зайнятості м. Дніпропетровська не надано будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 під час отримання допомоги по безробіттю в період з 16.04.2013 р. по 13.09.2013 р. отримував доходи, або мав будь-яку роботу за яку отримував кошти на прожиття, та враховуючи, що статус підприємця не є беззаперечним доказом отримання доходів на задоволення своїх потреб, суд відмовляє в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 69, 70, 71, 86, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 7213,12 грн. - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський