Decision № 37637074, 12.03.2014, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

Approval Date
12.03.2014
Case No.
908/104/14
Document №
37637074
Form of legal proceedings
Economic
State Coat of Arms of Ukraine

номер провадження справи 27/4/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2014 Справа № 908/104/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Хортиця" (69017 м. Запоріжжя, о. Хортиця)

до Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" (69017 м. Запоріжжя, о. Хортиця, Д.С.П.)

про стягнення 18 892 грн. 65 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Сердюченко В.В., дов. б/н від 18.05.2012р.

від відповідача: Гулак О.М., дов. № 01 від 02.01.2013р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Хортиця", м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", м. Запоріжжя про стягнення 16 600 грн. 00 коп. основного боргу, 1 655 грн. 34 коп. пені, 183 грн. 23 коп. втрат від інфляції, 454 грн. 08 коп. 3% річних.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 13.01.2014р., справу № 908/104/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 14.01.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/104/14, присвоєно справі номер провадження 27/4/14 та призначено судове засідання на 12.02.2014р.

Ухвалою суду від 12.02.2014р. розгляд справи відкладався на 26.02.2014р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

У судовому засіданні 26.02.2014р. оголошувалася перерва до 12.03.2014р. для необхідності надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті.

12.03.2014р. продовжено розгляд справи № 908/104/14.

12.03.2014р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 12.03.2014р. позивач надав письмову заяву про зменшення розміру пені, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 500 грн. 00 коп. пені, за домовленістю сторін.

Заява позивача прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 16 600 грн. 00 коп. основного боргу, 1 500 грн. 00 коп. пені, 183 грн. 23 коп. втрат від інфляції, 454 грн. 08 коп. 3% річних.

Відповідач в засіданні суду 12.03.2014р. підтримав свої заперечення викладені у письмовому відзиві, наданому до канцелярії суду 26.02.2014р. та надав доповнення до відзиву (додані до матеріалів справи).

Крім того, відповідач перед початком судового засідання надав до канцелярії суду письмову заяву про розстрочення виконання рішення суду строком на 6 років, починаючи з травня 2014 року.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено, що 11.04.2013р. між Приватним підприємством «Трест» (продавець) та Готелем «Хортиця» - філія Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" (покупець) укладено договір купівлі-продажу рухомого майна № 15.

Відповідно до п. 1.1 договору № 15 продавець продає, а покупець купує на умовах цього договору рухоме майно визначене у додатку 1 до цього договору, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, о. Хортиця, ДСП, другий поверх готелю «Хортиця». Договірна ціна майна, за якою продавець продає, а покупець купує, складає 71 000 грн. 00 коп. без ПДВ.

01.10.2013р. між ПП «Трест» (первісний кредитор) та ТОВ «Ресторан «Хортиця» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1.1 договору первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором № 15 від 11.04.2013р. купівлі-продажу рухомого майна, укладеного між ПП «Трест», в якості продавця, і готелем «Хортиця» - філією Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист», в якості покупця (далі - основний договір), а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором, відносно Готеля «Хортиця» - філії Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист».

За цим договором передаються у т.ч., але не виключно, вимоги до боржника щодо оплати боргу, сум штрафних санкцій, та будь-яких інших сум, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.1 договору № 15 покупець у день підписання акту приймання-передачі перераховує на розрахунковий рахунок продавця 50 відсотків вартості майна, що складає 35 500 грн., інші 50 відсотків вартості майна покупець зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок продавця до 11 травня 2013 року.

Позивач прийняті на себе зобов'язання за договором виконав в повному обсязі.

Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав належним чином.

Заборгованість відповідача за договором купівлі-продажу рухомого майна № 15 від 11.04.2013р. складає суму 16 600 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою ПП «Трест» від 01.10.2013р. вих. № 1-10/13, де вказується про те, що готель «Хортиця» - філія ПЗОАТ по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» по договору № 15 від 11.04.2013р. сплатив на користь ПП «Трест» суму 35 500 грн. 00 коп. платіжним дорученням № 38 від 12.04.2013р. та суму 18 900 грн. 00 коп. платіжним дорученням № 201 від 29.07.2013р., всього 54 400 грн. 00 коп. Залишок заборгованості складає 16 600 грн. 00 коп.

Позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення від 01.10.2013р. про заміну кредитора у зобов'язанні, де ставились вимоги про сплату суми боргу у розмірі 16 600 грн. 00 коп. на користь ТОВ «Ресторан «Хортиця».

Повідомлення отримано відповідачем 23.10.2013р., але залишилося без задоволення.

На день розгляду справи відповідач заборгованість у розмірі 16 600 грн. 00 коп. не сплатив.

Стаття 514 Цивільного кодексу України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо зміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідача було належним чином повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні про що свідчить листування між сторонами у справі.

Тобто, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору. В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто сукупність прав та обов'язків його сторін залишається незмінним.

Будь-яких обмежень щодо передачі прав та обов'язків за зобов'язанням по договору купівлі-продажу, на підставі якого виникла заборгованість перед первісним кредитором та божником (відповідачем у справі) не встановлювалось.

Таким чином, новий кредитор - ТОВ "Ресторан "Хортиця", у відповідності до ст. 512 ЦК України, в повному обсязі набув цивільних прав та обов'язків, як кредитор по відношенню до відповідача - Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист".

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", м. Запоріжжя 16 600 грн. 00 коп. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 500грн. 00 коп. пені.(письмова заява позивача щодо зменшення суми пені) за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2 договору №15 від 11.04.2013р. у разі порушення терміну оплати за майно, встановленого п. 2.1 договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення.

У судовому засіданні 12.03.2014р. позивач надав письмову заяву про зменшення розміру пені, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 500 грн. 00 коп. пені, за домовленістю сторін. Дана заява прийнята судом.

Враховуючи заяву позивача, стягненню підлягає сума пені у розмірі 1 500 грн. 00 коп.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 183 грн. 23 коп. втрат від інфляції та 454 грн. 08 коп. 3 % річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та інфляційні нарахування.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт виконання зобов'язань за договором підряду належним чином відповідач не довів.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 183 грн. 23 коп. втрат від інфляції та 454 грн. 08 коп. 3 % річних заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідач перед початком судового засідання надав до канцелярії суду письмову заяву про розстрочення виконання рішення суду строком на 6 років, починаючи з травня 2014 року.

Суд відмовляє у задоволенні заяви щодо розстрочення виконання судового рішення та не визнає доводи заявника обґрунтованими, а обставини, на які він посилається - винятковими та такими, що ускладнюють виконання рішення у справі, оскільки підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу і порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, чи роблять неможливим в строк чи встановлений судом спосіб.

Відповідно до п. 3 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", заява про розстрочку виконання рішення суду розглядається за загальними правилами ГПК.

Слід мати на увазі, що згоди сторін на застосування способів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не потребує, і господарський суд законодавчо не обмежений будь якими конкретними строками відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Вказана правова позиція викладена в п. 1 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України".

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутністю у нього майна, яке має бути передано стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо).

Отже, розстрочка виконання рішення передбачає виконання рішення рівними частками, з певним інтервалом часу, а заявник просить суд розстрочити виконання рішення суду на 6 років, починаючи з травня 2014р., що вже передбачає відстрочення виконання рішення суду.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Нестабільний фінансовий стан боржника та відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках відповідача не можуть бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язань перед кредитором, та не робить неможливим виконання рішення суду.

Приватне Запорізьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" має право на здійснення підприємницької діяльності. Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку ( стаття 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

В підтвердження відсутності коштів відповідач надав лише довідки ОВ ПАТ «Промінвестбанк» в м. Запоріжжя та ПАТ «ВіЕйБі Банк» про рух коштів по рахунку заявника.

Заявник не надав належних доказів в підтвердження своїх вимог, зокрема, документів, які підтверджують тяжке фінансове становище заявника, у т. ч. баланс, звіт про фінансові результати роботи та інші документи, документально не підтвердив неприбутковість відповідача, не надав документального обґрунтування наявності тих виняткових обставин, які роблять неможливим одночасне і повне виконання рішення у встановлений строк.

Згідно Закону України «Про судоустрій України» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об»єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.

Суд відмовляє представнику відповідача, у задоволенні клопотання щодо розстрочення виконання судового рішення в порядку статті 121 ГПК України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 6 від 23.03.12р. «Про судове рішення», якщо про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 16 600 грн. 00 коп. основного боргу, 1 500 грн. 00 коп. пені, 183 грн. 23 коп. втрат від інфляції, 454 грн. 08 коп. 3% річних.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 12.03.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85, 121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Хортиця", м. Запоріжжя до Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» (69017 м. Запоріжжя, о. Хортиця, Д.С.П, код ЄДРПОУ 02647444, р/р 26000300001751 в ЗФ АКБ «Форум», МФО 313913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Хортиця» (69017 м. Запоріжжя, о. Хортиця, код ЄДРПОУ 34373795, р/р 26003044722500 в ОКБ «УкрСибБанк», МФО 351009) 16 600 (шістнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. пені, 183 (сто вісімдесят три) грн. 23 коп. втрат від інфляції, 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 08 коп. 3% річних, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 14.03.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Previous document : 37637071
Next document : 37637076