Decision № 37546604, 04.03.2014, Commercial Court of Sumy Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.2014 Справа № 920/261/14

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми,

до відповідача: Сумського державного університету, м. Суми,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління державної казначейської служби

України в Сумській області, м. Суми,

про стягнення 270 155 грн. 35 коп.,

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_2 (довіреність б/н від 26.02.2014 р.);

від відповідача Світайло А.О. (довіреність № 05.03/01-05/516 від 05.02.2014 року);

від третьої особи: не прибув

При секретарі судового засідання Лєпкової О.О.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 270 155 грн. 35 коп. заборгованості, відповідно до договору купівлі-продажу № 362 від 19.04.2013 року, укладеного між сторонами, а також судові витати, пов'язані з розглядом справи.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача підтвердив наявність заборгованості у зазначеному в позові розмірі, але в судовому засіданні пояснив, що остання виникла внаслідок неправомірних дій Державної казначейської служби.

В судове засідання від третьої особи надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління державної казначейської служби України в Сумській області не має відношення до спірних правовідносин, так як не є стороною за даним договором і не має жодного зобов'язання ні перед позивачем, ні перед відповідачем.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 19.04.2013 р. був укладений договір купівлі-продажу № 362, за умовами п. 1.1 та п. 2.1 якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність відповідачу продукцію (товар) в асортименті, кількості та інші параметри кожної партії визначаються в заявках покупця, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти і оплатити його вартість (ціну) в порядку, визначеному умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору продавець (позивач) бере на себе зобов'язання після підписання договору в строк не пізніше 5-ти робочих днів з моменту надходження заявки від покупця передавати замовлений товар на адресу: м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2. При цьому, оплата товару здійснюється протягом 7 робочих днів з дня отримання товару покупцем, згідно накладних (пункт 2.3 договору).

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідно до вищевказаного договору позивач умови договору виконував повністю, на виконання заявок покупця згідно накладних здійснювалася поставка товару відповідачу, проте, з липня 2013 року відповідач перестав вчасно розраховуватися за отриманий товар.

В судовому засіданні позивач зазначив та відповідач пояснив, що заборгованість виникла внаслідок затримки здійснення платежів за зобов'язаннями юридичних осіб Головним управлінням Державної казначейської служби України в Сумській області, де обслуговується відповідач, як бюджетна установа, хоча належно оформлені платіжні документи були ним надані для оплати вчасно та в повному обсязі.

Разом з тим, як на підставу своїх вимог позивач посилається на те, що між сторонами була здійснена звірка взаємних розрахунків, за наслідками якої складено акт звірки за період з 01.07.2013 р. по 10.02.2014 р., вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до положень чинного законодавства, а саме: ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З наведеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що строк виконання зобов'язання у відповідача з оплати за отриманий товар за вищевказаним договором не пізніше 7-ми робочих днів, з дня отримання товару, проте станом на час подання позовної заяви умови договору з боку відповідача не виконані, заборгованість останнім не сплачена.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не подано доказів сплати боргу та аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 270 155 грн. 35 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на користь позивача підлягають стягненню 5 403 грн. 11 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сумського державного університету (40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, буд. 2, код 05408289) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 270 155 грн. 35 коп. заборгованості, 5 403 грн. 11 коп. відшкодування судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.03.2014 року.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА