Court ruling № 37524286, 06.03.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

06 березня 2014 року м. Київ В/800/909/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів Зайця В.С (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Горбатюка С.А., Стрелець Т.Г., Мороз Л.Л., перевіривши заяву Антимонопольного комітету України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В ИВ :

У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» (далі - ПАТ «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій») пред'явило позов до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункти 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 Рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 21 березня 2013 року № 1-р/тк та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 2294,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, Антимонопольний комітет України звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою про допуск до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2013 року.

У заяві заявник просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2013 року з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись при цьому на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, що, на його думку, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В заяві зазначає, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2013 року у справі № К/800/45011/13 прийнята з неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права, ніж у справах Вищого господарського суду України № 5013/152/12, 15/5009/7562/11, № 5013/152/12.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 4 постанови від 13 грудня 2010 року № 2 «Про судову практику застосування статей 235- 240 Кодексу адміністративного судочинства України» роз'яснив судам, що заява про перегляд рішення з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема, різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі, різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню, різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню, різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Суд касаційної інстанції у справі № К/800/45011/13 зазначив, що відповідач встановив порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції шляхом зловживання монопольним (домінуючим) становищем, керуючись положеннями пункту 3 Наказу № 700, статтями 32, 36 Закону України «Про автомобільний транспорт» та частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», тобто без застосування положень частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», в результаті чого оскаржуване у цій справі Рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 21 березня 2013 року № 1-р/тк не містить в собі визначення способу вчинення позивачем порушення, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Суд касаційної інстанції вказав на те, що відповідач, визнавши пунктами 5-7 Рішення дії ПАТ «ДОПАС» як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку автостанційних послуг, при цьому не навів та не обґрунтував належним чином які саме дії позивача в розумінні частини 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» свідчать про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Пунктом 16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 15 передбачено, що частина 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» містить кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем стосовно необмеженого кола випадків такого зловживання, а частина друга - перелік деяких з числа відповідних випадків, причому цей перелік не є вичерпним. Отже, сама лише відсутність у згаданому переліку вказівки про ті чи інші дії (бездіяльність) суб'єкта господарювання не є перешкодою для кваліфікації таких дій (бездіяльності) за ознаками частини першої даної статті.

Дана правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 5013/152/12, 15/5009/7562/11, № 5013/152/12, на які посилається відповідач в якості підтвердження неоднакового застосування судами касаційних інстанцій норм матеріального права.

Таким чином зі змісту доданих до заяви судових рішень вбачається неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції прийняв різні за змістом судові рішення.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2013 року.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення, для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: