Court ruling № 37523935, 27.01.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2014 року м. Київ К/9991/30749/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 02.09.2008 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009 р.

у справі №11/539/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Усвідомлення»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Усвідомлення» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2008 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009 р., позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.07.2008 р. №0000402301/1 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2007 р., про що складено акт від 05.05.2008 р. №57/23-2/32372569, яким встановлено порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.07.2008 р. №0000402301/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 821 092,50 грн., з яких 547 395,00 грн. за основним платежем та 273 697,50 гр. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем було правомірно сформовано валові витрати на придбання цукру-піску та борошна, який був використаний у власній господарській діяльності, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Актом перевірки встановлено неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат витрат по придбанню товарів у розмірі 2 189 582,00 грн., які, на думку відповідача, фактично не були реалізовані ТОВ «Кір» та ТОВ «Атур».

Так, за висновками податкового органу, первинні документи на продаж товару містять недостовірні відомості - підпис на видаткових накладних здійснено невстановленою та неуповноваженою особою, що виключає реальний характер таких операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2007 р. було придбано товар (цукор-пісок, борошно) у ПСП ім.Цюрупи, МПП «Принцеса», ВАТ «Ланівський цукровий завод», ТОВ «Кластер», ЗАТ «Трубів-цукор», ТОВ «Агропродінвест», ТОВ «Призма-13», ТОВ АФ «Ободівський цукор», Ліновицький цукровий комбінат «Красний», ТОВ «Дніпропетровський млиновий комбінат», ЗАТ «Юзефомиколаївська АПК» та ін., витрати по якому віднесено до складу валових витрат .

Придбання вказаного товару підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами - накладними на придбання, дорученнями, податковими накладними, банківськими виписками.

У подальшому придбаний позивачем товар було реалізовано, у т.ч. ТОВ «Кір» на загальну суму 1 647 369,00 грн. (ПДВ - 274 561,50 грн.) та ТОВ «Атур» на загальну суму 938 588,00 грн. (ПДВ - 156 431,34 грн.).

Поставка товару здійснювалася на умовах стовідсоткової передплати, а отже право власності на товар переходило ТОВ «Кір» та ТОВ «Атур» з моменту оплати його вартості шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Перехід права власності оформлений видатковими накладними у момент передачі товару на складі позивача.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із нормою абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється (п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував валові витрати на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів, та у зв'язку з оплатою цим підприємствам вартості поставлених ними товарів (послуг), що відповідає наведеним вимогам законодавства.

Відтак, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи свідчать про товарність та реальність операцій між позивачем і його контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність формування позивачем валових витрат та наявності підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 21.07.2008 р. №0000402301/1.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 02.09.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009 р. у справі №11/539/08-АП залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.