Court ruling № 37463639, 11.02.2014, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 373/914/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Овдієнко К.М. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Кучма А.Ю. та Епель О.В.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю,-

ВСТАНОВИЛА:

Переяслав-Хмельницький міськрайонний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на його користь 4451 грн. 03 коп. на відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою відповідачеві допомоги по безробіттю.

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 19.03.2010 р. відповідач звернувся до позивача із заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю із зазначенням відсутності обмежуючих обставин для отримання такого статусу.

З матеріалів перевірки даних щодо зайняття безробітними підприємницькою діяльністю під час їх перебування на обліку в центрі зайнятості від 18.08.2010 р. та повідомлення Державного реєстратора Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації від 26.08.2010 р. № 23 вбачається, що відповідач був зареєстрований підприємцем 03.07.2002 р., а 18 серпня 2010 року його підприємницька діяльність була припинена.

Відповідно до розрахунку позивача, відповідачеві за період перебування його на обліку в центрі зайнятості виплачена допомога по безробіттю, розмір якої, з урахуванням вартості наданих послуг, становить 4451 грн.03 коп.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в повній мірі проаналізовано зміст правових норм викладених Законах України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про зайнятість населення", надано належну оцінку обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, про задоволення позовних вимог.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що останній у лютому 2010 року звернувся до державного реєстратора із заявою про припинення підприємницької діяльності, але у зв'язку з хворобою реєстратора підприємницька діяльність була припинена лише 18.08.2010 року, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

У статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - Закон України № 803-XII) зазначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, у тому числі підприємці, належать до зайнятого населення (пп. «б» ч. 3 ст. 1 Закону № 803-XII).

Якщо особа зареєстрована як приватний підприємець (незалежно від того, сплачує вона єдиний податок чи перебуває на загальній системі оподаткування), вона не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.

Після того як фізична особа-підприємець припинить підприємницьку діяльність, вона зможе стати на облік у центрі зайнятості і матиме право на отримання допомоги по безробіттю, за умови сплати страхових внесків під час здійснення підприємницької діяльності.

Юридичний факт припинення підприємницької діяльності, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до пп. 8 п. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: призначення виплати на підставі документів, які містять неправдиві відомості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що юридичний факт припинення підприємницької діяльності потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Отже, особа зареєстрована як приватний підприємець не може набути статусу безробітної і не має права на виплату допомоги по безробіттю до припинення підприємницької діяльності, тобто до внесення в ЄДР відповідного запису.

Доводи апелянта, про те, що він підприємницькою діяльністю не займався, судова колегія вважає безпідставними, оскільки чинне законодавство України, зокрема Закон України "Про зайнятість населення", не ставить факт заняття підприємницькою діяльністю у залежність від отримання прибутку від такої діяльності.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2, на момент звернення до центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного, не мав права на отримання відповідної допомоги по безробіттю, оскільки мав статус зайнятої працюючої фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Епель О.В.

Кучма А.Ю.