№ 37332949, 18.02.2014, Vitovka District Court of Mykolaiv Oblast (until 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

Справа № 1411/2107/12

Провадження № 2-а/477/1/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року Жовтневий районний суд

Миколаївської області

в складі: головуючого судді - Полішко В.В.,

при секретарі - Тарасюк І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-1836 про визнання дій неправомірними та стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті йому грошової компенсації за неотримане речове майно, належне йому за нормами забезпечення під час проходження дійсної військової служби за контрактом та стягнути з В/Ч А-1836 на його користь грошову компенсацію в сумі 6807,25 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, посилається на те, що він з 25 жовтня 1993 року по 10 лютого 2012 року проходив дійсну військову службу за контрактом на посаді начальника групи відділення бойового управління групи зенітних ракетних дивізіонів 208 зенітної ракетної бригади (військова частина А-1836) у військовому званні "старший сержант".

Наказом командира військової частини А-1836 від 10 лютого 2012 року № 31сч, на підставі наказу командира повітряного командування "Південь" від 11 листопада 2011 року № 27-пм, позивача було звільнено у відставку з Збройних Сил України, відповідно до п. «б» ч. 6 (за станом здоров'я) ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок i військову службу» та виключено зі списків особового складу частини з одночасним направленням до Жовтневого РВК для зарахування на військовий облік.

Під час проходження служби на підставі Закону України "Про Збройні Сили України" та умов укладеного Контракту, позивач мав отримувати за рахунок держави речове майно за нормами забезпечення, передбаченими постановами Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1998 року "Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час" № 1135 та від 28 жовтня 2004 року "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" № 1444, а також наказами Міністра Оборони України від 01 жовтня 1998 року № 350 "Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 року № 1135 та від 31 січня 2006 року № 45 "Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444". Порядок забезпечення військовослужбовців речовим майном на момент звільнення позивача з військової служби у відставку здійснювався на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 N 1444.

Сума грошової компенсації, яка належить виплати - 6 807,25 грн. Про те, що право позивача на вільне володіння, користування та розпорядження належним позивачу майном (грошима) порушено, останній дізнався з відповіді відповідача на його заяву від 03 травня 2012 року, яку він отримав 24 травня 2012 року. В зв'язку з викладеним, позивач змушений звернутися до суду з позовом та просить його задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву, відповідно до змісту якої заявлені позовні вимоги визнає в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову.

Представником відповідача також були подані клопотання:

про передачу справи для розгляду за підсудністю Миколаївському окружному адміністративному суду, оскільки відповідач вважає цей спір публічно-правовим, так як він виник з приводу проходження позивачем публічної служби, так як забезпечення речовим майном обумовлене проходженням військової служби у Збройних Силах України. Відповідач вважає, що з огляду на предметну підсудність цей спір підлягає розгляду Миколаївським окружним адміністративним судом, оскільки відповідно до Закону України "Про збройні Сили України" військова частина А1836 є органом державної влади;

про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду, оскільки позивач без поважних причин пропустив строк звернення до адміністративного суду із позовом.

У своїх письмових запереченнях відповідач вказував, що посилання позивача на Постанову КМУ від 28.10.2004 року № 1444 є безпідставним, оскільки нею визначено порядок та розміри відповідного забезпечення військовослужбовців, а не поновлено право позивача на отримання грошової компенсації замість неодержаного речового майна, яке було призупинено Законом України "Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року № 1459-ІІІ. Відповідач зазначив, що командування військової частини А 1836 в своїй повсякденній діяльності керується законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, і здійснення виплати бюджетних коштів для компенсації за речове майно було б прямим порушенням вимог Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів". В/Ч є бюджетною установою, фінансується виключно з державного бюджету, здійснює оплату за наявності бюджетних асигнувань, та за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету. Відповідно до ЗУ "Про державний бюджет України на 2001-2013 роки", витрати на грошову компенсацію замість речового майна звільненим у запас або відставку не передбачені, і Міністерству оборони України з державного бюджету кошти на вказані цілі не виділяються. В зв'язку з чим відповідач вважає позовні вимоги позивача безпідставними і незаконними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши письмові матеріали справи, які представлені сторонами, судом встановлено наступне.

Клопотання представника відповідача щодо передачі цієї справи до Миколаївського окружного адміністративного суду за предметною підсудністю суд вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки ч. 2 ст. 9 Закону Україну "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачене право військовослужбовця на отримання грошової компенсації замість речового майна і продовольчих пайків. Грошова компенсація належить до соціальних виплат, а тому даний спір відноситься до категорії адміністративних справ, визначених пунктом 4 частини 1 статті 18 КАС України та підлягає розгляду місцевим судом.

Відповідно до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, в зв'язку з пропуском строку звернення до суду, не підлягає задоволенню, оскільки суд вважає, що право позивача було порушене з моменту отримання ним довідки В/Ч № 1836 № 449 від 10 травня 2012 року про нарахування ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно. До суду позивач звернувся з даним адміністративним позовом 01 червня 2012 року, тому ним не був порушений передбачений законодавством строк звернення.

Позивач ОСОБА_1 з 25 жовтня 1993 року по 10 лютого 2012 року проходив дійсну військову службу за контрактом на посаді начальника групи відділення бойового управління групи зенітних ракетних дивізіонів 208 зенітної ракетної бригади (військова частина А-1836) у військовому званні "старший сержант" (а.с. 9), що підтверджується витягом з послужного списку позивача.

Наказом командира військової частини А-1836 від 10 лютого 2012 року № 31сч (а.с. 8), виданого на підставі наказу командира повітряного командування "Південь" від 11 листопада 2011 року № 27-пм, позивач був звільнений у відставку з Збройних Сил України, відповідно до п. "б" ч. 6 (за станом здоров'я) ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок i військову службу" та виключений зі списків особового складу частини з одночасним направленням до Жовтневого РВК для зарахування на військовий облік (а.с. 7).

Позивач 03.05.2012 року звернувся до командира В/Ч 1836 із заявою щодо розрахунку та виплаті йому компенсації за речове майно, що належить йому за період проходження служби (а.с. 5).

Як вбачається з довідки В/Ч 811836 № 449 від 10.05.2012 року відповідно до вимог Постанови КМУ № 1444 від 28.10.2004 року позивачу ОСОБА_1 нарахована компенсація за неотримане речове майно і складає: грошова компенсація до 11.03.2000 року - 824 грн. 25 коп., після 11.03.2000 року - 5983,57 грн. для видачі майном замість належних предметів речового майна (а.с. 6).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

Згідно з вимогами ст. 9-1 цього Закону продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України і військовослужбовці мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Відповідно до п.п. 26, 27 "Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час", затвердженого Постановою КМУ № 1444 від 28.10.2004 року, військовослужбовцям, які звільняються у запас, виплачується грошова компенсація за недотримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 9 "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Частиною 4 статті 9 Закону визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

На виконання вимог зазначеного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про забезпечення військовослужбовців Збройних сил речовим майном у мирний час" від 22.07.1998 року № 1135.

Дію частини 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ призупинено Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.

Відповідно до положень зазначеного Закону військовослужбовці втратили право на отримання продовольчих пайків та грошової компенсації замість них. Право на отримання речового майна під час проходження служби за військовослужбовцями збережено, військовослужбовці були позбавлені лише права, за їх бажанням, під час проходження військової служби, на отримання грошової компенсації замість речового майна.

З січня 2001 року набула чинності ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06 грудня 1991 року № 1934-ХІІ, якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Закон не передбачав отримання грошової компенсації за неотримане речове забезпечення.

Отже, грошова компенсація за речове майно під час проходження військової служби була передбачена законодавством України в період до 11 березня 2000 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до пункту 27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.

Таким чином, на день підписання наказу про звільнення зі служби у лютому 2012 року позивач мав, передбачене цим Положенням, право на отримання при звільненні зі служби грошової компенсації замість неотриманого речового майна.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на відповідача зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Приймаючи до уваги, що під час проходження військової (публічної) служби за контрактом позивачем речове майно для використання його службової діяльності видано не було, тому відповідно ч. 2 ст. 9 "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" повинна бути виплачена грошова компенсація замість не виданого під час служби речового майна або надано речове майно в натурі, тому суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.159, 162 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною відмову В/Ч № 1836 у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.

Стягнути з В/Ч № 1836 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане ним речове майно в сумі 6 807 (Шість тисяч вісімсот сім) грн. 25 коп., з яких: 824 (вісімсот двадцять чотири) грн. 25 коп. - грошова компенсація до 11 березня 2000 року, 5983 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) грн. 57 коп. - грошова компенсація після 11 березня 2000 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд миколаївської області протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя В.В.Полішко